Дівчинка вже не потребує цукерки!

Іноземні впливи на президентську кампанію в Україні обговорювалися на черговому засіданні Українського клубу. Майже всі погодилися, що зовнішні впливи були потужними.

Представник фракції «Регіони України» Володимир Зубанов вважає, що столиця разом із західними та центральними регіонами обрали євроатлантичний напрям, а схід і південь – проросійський. Він стверджує, що цей конфлікт триватиме, поки Україна не ухвалить і не втілить у життя закон про державний нейтралітет. Для Росії, на думку нардепа, Україна важлива не лише тому, що її громадяни мають величезну кількість власності в нашій державі. Головне, що на північного сусіда тисне мусульманський і китайський фактор, а Україна з десятками мільйонів слов’ян зможе стати добрим союзником. Щодо США, то, на думку Зубанова, основним інтересом цієї супердержави в Україні було названо поширення американського способу життя і вступ до НАТО.

Президент центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв прогнозує, що і Сполучені Штати, і Росію через чверть століття чекає криза моделі управління. Тож вітчизняним політичним елітам варто було б не нарікати на іноземні впливи, а використовувати на користь держави геополітичні інтереси.

Цікаву думку висловив представник корпорації «Гардарика» Сергій Дацюк: «Дівчина, яка йде на побачення і не знає чого хоче, завжди буде під впливом хлопця, який визначився зі своїми бажаннями. Зараз ми є об’єктом, а не суб’єктом міжнародних відносин. Суспільство пішло далі, ніж його еліта. Якби люди 22 листопада не вийшли на Майдан, Європа не звернула б на нас увагу. А де ж народні депутати зі своїми запитами? Невже у всіх вас була колективна галюцинація щодо присутності російських спецслужб?» Сергій Дацюк звернув увагу на те, що свідомість більшості українських політиків не сягає парламентських виборів 2006 року. Він вважає, перші деять років незалежності ми боролися за минуле: з’ясовували історичне походження, доводили, що ми з Росією – «дві великі різниці». Зараз, на його думку, почалася боротьба за сучасність. А до усвідомлення майбутнього ми дійдемо у найліпшому випадку 2011 року, коли в головах державних мужів визріє «власна карта планети».

Під час дискусії Україну порівнювали з дівчинкою, яка за цукерку грала на сцені написану для неї п’єсу. Тепер дія добігає кінця. З-за одних лаштунків виглядає триколірний прапор, а з інших манять смугасто-зірковим. То, може, дівчинка підросла і спробує стати режисером?