Ескулапи, які сіли не в ту карету
Після того, як австрійські лікарі клініки «Рудольфінерхауз» офіційно заявили, що Віктора Ющенка все-таки було отруєно діоксинами, обізвалися й деякі українські фахівці. Уже навіть Володимир Сівкович, який очолює Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради, не такий категоричний, як кілька місяців тому. Його прес-служба поширила заяву про те, що нема підстав не довіряти віденським фахівцям, які лікували Ющенка й зробили відповідні аналізи. Однак потрібне документальне підтвердження встановленого діагнозу.
Дивно тільки, чому деяким нашим високопосадовцям від медицини не стачило не тільки коректності, а й професіоналізму базувати свої гіпотези теж на документах. Чому, приміром, тому ж таки першому заступнику міністра охорони здоров’я Олександру Орді не спало на думку спочатку дочекатися результатів аналізів, а вже потім ставити (ще й заочно!) діагноз – герпетична інфекція? Чому кілька академіків, членів-кореспондентів Академії медичних наук України та професорів поставили свої підписи під безапеляційною заявою, що жодних підстав щодо отруєння Ющенка чи навіть підозр на це вони не вбачають? Чи дозволяє клятва Гіппократа без спілкування з пацієнтом, без обстеження хворого і нагляду за ним, без клінічної картини встановлювати діагноз?
Кажуть, вони вивчали медичну картку Ющенка та ксерокопії документів, які надали австрійські фахівці. Спираючись на ці дані, наші експерти написали висновок, що погіршення стану здоров’я Віктора Ющенка спричинене «активізацією прихованої (латентної) вірусної інфекції». Цей факт начебто підтверджують клінічні прояви і результати серологічного дослідження (від 30 вересня 2004 р.). І, нарешті, справжня «перлина» лікарського висновку: надані медичні документи не дають підстав вважати, що погіршення стану здоров’я гр.Ющенка В. А. пов’язане з наявністю в його організмі «хімічних речовин, які не належать до складу продуктів харчування». Як писали деякі вітчизняні, і не тільки, мас-медіа, до складу цієї експертної комісії долучили висококваліфікованих українських фахівців у галузі гастроентерології, токсикології, вірусології, дерматології, невропатології, отоларингології і застосування біологічної зброї. Шкода і прикро, що високоповажні професори більше переймалися потребою поточного моменту, а не вічною заповіддю медицини «Не зашкодь!» Втішає принаймні те, що вони не піддалися певним настроям і не вимагали у Віктора Ющенка, як деякі представники провладних фракцій у Верховній Раді, публічного вибачення перед українським народом.
Чомусь віденські лікарі – професор Корпан та доктор Цимпфер – у своїй заяві
3 жовтня 2004 року особливо наголошують на тому, що «згідно з обов’язком лікарів зберігати таємницю, заяви стосовно стану здоров’я, ми як лікарі, що лікують пацієнта, можемо робити тільки з його дозволу». Зате у нас жодні етичні чи професійні перестороги не зупинили сваволі «темникописців». Від них навіть став відмежовуватися сам голова Тимчасової слідчої комісії Сівкович, який 4 жовтня заявив: «Несанкціонований викид у пресу ксерокопії історії хвороби Ющенка я розцінюю як брудну провокацію…» Щоправда, народний депутат Сергій Шевчук, він же член цієї комісії, у своєму виступі заперечив, що будь-хто із членів комісії давав згоду на поширення такої інформації. Він зокрема сказав таке: «У письмовому звіті згадується про діагноз Ющенка 1992 року, дванадцятирічної давності. Колеги, чи коректно проектувати діагнози такої давності на нинішній стан пацієнта?.. Наголошу, що головний спеціаліст МОЗ з питань токсикології професор Шлапак працював у клініці разом з нами і мав можливість поставити запитання, усе прояснити і висловити свої думки там...»
Сумніви у професіонала, вочевидь, були. Та клята заанґажованість та нікчемне прагнення вгодити владі, певне, взяли гору.
Такий перебіг подій щодо встановлення причин хвороби лідера блоку партій «Сила народу» не лише дивує пересічних громадян, а й справедливо обурює: як могли лікарі відмовитися від професійних принципів на догоду політичному замовленню? Деякі високопосадовці й лідери певних політичних сил уже пішли у відставку. А керівники деяких медичних науково-дослідних установ, виходить, мають право й надалі ними керувати? А інші науковці, ті, що подалі від державної годівниці, скромно пояснюватимуть у вузькому колі, як непрофесійно їхнім колегам удалося ввести в оману ледь не все суспільство. Непрофесійно, але вдалося.
Не хотілося б, використовуючи фразеологію деяких політиків, витягувати прогірклу не тільки від нафталіну так звану «справу кремлівських лікарів», але виникає жахлива асоціація: вочевидь, нашому герою було заподіяно тяжкі ушкодження, а тінь скоєного опосередковано падає й на представників найгуманнішої професії. Випадково?
Гадаю, ні. Певна політична безхребетність, а точніше вигинання перед можновладцями деяких ескулапів і дає підстави говорити про їхню політичну заанґажованість або й про більше – відступ від професійних принципів.
Згадаймо на мить, як розвивалася «справа лікарів», сфабрикована 1953 року. Тоді всесвітньо відомий Альберт Ейнштейн надіслав міністру закордонних справ СРСР телеграму, в якій висловив обурення з того, що відбувається в країні більшовиків. Кілька десятків відомих громадських діячів США на чолі з Елеонорою Рузвельт закликали президента США Д. Ейзенхауера висловити своє ставлення до подій у Союзі. І президент виступив із відповідною заявою. Із такими ж заявами виступили У.Черчілль та інші державні діячі Великобританії. Одностайна моральна підтримка з боку світової громадськості врятувала життя тим переслідуваним лікарям, яких не зламали тортури в беріївських підвалах…
Прецедент з отруєнням Ющенка, виявленням у його організмі отрути діоксину нагадав про сумні тенденції нашого суспільства в минулі роки. Тільки з точністю до навпаки. Нині президенти США, інших країн, світова спільнота вимагають захистити нашого опозиційного лідера від політичної й фізичної розправи, ретельно розслідувати факт його отруєння.
На думку спадає відомий вислів: «У кареті минулого далеко не заїдеш». Його можна доповнити, з огляду на ситуацію, так: «Через необережність можна не тільки своє ім’я зганьбити, а інколи й ребра потрощити. Бо хто там розбиратиметься, чи то колесо зламалося від старості, а чи зовсім не в ту карету сів…»
ДО РЕЧІ
У штаті Флорида (США) ухвалено закон, згідно з яким три помилки, допущені лікарем, автоматично призводитимуть до позбавлення його ліцензії на подальшу практику, повідомляє «Нью-Йорк Таймс».