Йожеф Сабо готовий до радикальних змін

На традиційній грудневій прес-конференції наставник українського чемпіона не лише підбив підсумки турнірного напівсезону, проте й висловився з приводу найближчих перспектив столичного клубу. Судячи зі слів Йожефа Сабо, «Динамо» насправді на порозі важливих змін. І не тільки кадрових…

Про літню помилку

– Я категорично не згоден з тим, що до мого приходу команда виступала катастрофічно, а потім, ніби за помахом чарівної палички, почала всіх обігрувати аж до злощасного матчу в Леверкузені. Я можу підтвердити лише те, про що не соромився говорити й раніше: була допущена помилка в літній програмі підготовки. Наша комплексна наукова група пропонує лише загальну програму, а про її «начинку» дбає головний тренер. Як на мене, в Ялті футболісти отримали надмірні неспеціалізовані навантаження. До речі, я ще тоді попереджав Михайличенка, що це може позначитися негативно на стані команди в перших матчах сезону. Проте змін до програми тренери не внесли, і я, за великим рахунком, їх розумію: в кожного з нас є своє сприйняття футболу, а за результат відповідає виключно головний тренер. Зрештою, Михайличенку просто забракло часу: його підопічні були ще в «функціональній ямі», коли надійшов час визначальних матчів. Отже, розрахунок виявився неправильним. Але загалом команда була підготовлена добре, тож ми, радикально не змінюючи програми, продовжили тренувальний процес, зробивши наголос на психологічній реабілітації футболістів.

Про легіонерів

– На жаль, обійтися без іноземних гравців ми поки що не спроможні. Наприклад, порекомендуйте нам правого та центрального захисників, які конче потрібні сьогоднішньому «Динамо». В Україні таких просто немає! Тому й шукаємо на чужині, сподіваючись, звісно, на час, коли і в нас виростатимуть гравці відповідної моделі. Тільки цим і нічим іншим я пояснюю появу в основному складі легіонерів, які до мене в стартовому варіанті не з’являлися. Показовий приклад: Гіоане. Чудовий футболіст! Кажуть, він не правий оборонець і не оборонець взагалі. Згоден, але в нього достатньо інших важливих якостей: Гіоане спроможний творити в грі, а це саме те, чого відчутно бракувало «Динамо» раніше… Найперше, що я зробив, ставши головним тренером, – налагодив спілкування з іноземцями. Без цього неможливо працювати! Як було раніше: бразильці гуртувалися в своєму товаристві, балканці – в своєму… Я привів тлумача, і стало зрозуміло, що легіонери саме на це й чекали. І такий підхід одразу ж забезпечив очікувані результати.

Про право вибору

– Тренер не може працювати сам, він обов’язково має радитися з колегами та гравцями. Але рішення мусить ухвалювати сам!.. Я завжди спілкувався з Лобановським, його поради були дуже важливими. Але він обов’язково наголошував: «Рішення приймати тобі, бо це ти відповідаєш за результат». І був у нашій співпраці такий епізод.

Напередодні домашнього матчу з росіянами ми довго обговорювали доцільність появи в стартовому складі Скаченка. Валерій Васильович був проти, але, як завше в таких випадках, сказав: «Це – твоя справа, ти й вирішуй». Я поставив Скаченка в «основу», бо знав його краще, ніж Лобановський, і не прогадав: саме Сергій відіграв основну роль у тому матчі. І Валерій Васильович після фінального свистка резюмував: «Отже, маєш нюх, якщо вгадав із Скаченком»… Це дуже важливо: не помилитися з кадровим вибором. Легко тренерові, коли в цей момент той чи інший гравець, як-то кажуть, нульовий – просто ставиш іншого, бо третього не дано. Значно складніше, коли маєш вибрати з двох рівноцінних гравців. Ще один приклад: Каддурі. Ми довго вибирали між ним і Несмачним, і Михайличенко, наприклад, віддавав перевагу Андрієві. Проте Каддурі виправдав мою довіру. Звісно, в марокканця багато мінусів, але ще більше плюсів: Каддурі невтомно відпрацьовує на фланзі! Навіть помилившись у рейді до чужих воріт, Бадр устигає повернутися на звичну позицію і виправити свою помилку.

Про ігрову дисципліну

– Ігрова дисципліна – найважливіший компонент у великому футболі. Я сам люблю наступальний футбол, але ніколи не можна забувати й про оборону. Якщо «вдома» немає ладу, то вагомого результату досягти неможливо. Нагадаю вам ситуацію з домашнього протистояння «Реалу». Ми виграємо – 2:0, хлопці знають, що за цієї ситуації потрібно відмовитися від пресингу і «зачинитися» на своїй половині поля – була домовленість: півгодини пресингу – і відхід, але Гавранчич, опинившись у центрі поля з м’ячем, вирішив здійснити рейд до чужих воріт. До чого це призвело, ви пам’ятаєте: Гавранчич зазнав травми і тимчасово залишив поле, а нам у цей період забили м’яч… Навіть у знаменитому матчі союзної збірної з італійцями підопічні Лобановського пресингували не більше тридцяти хвилин. Довше – нікому не до снаги!.. Я після матчу Гавранчичу кажу про це, а він у відповідь, мовляв, ви ж самі наполягаєте на атаці з глибини поля, якщо попереду з’являється вільний простір. Якоюсь мірою Гавранчича зрозуміти можна: так, я наполягаю на таких діях, але залежно від ситуації. А в тій ситуації команді потрібно було, «зачинившись» на своїй половині, дограти тайм і отримати в перерві нові, уже відкориговані залежно від розвитку подій, тактичні завдання… Ми змарнували свій шанс вийти з групи в київському матчі з «Реалом», однак остаточно втратили його в Леверкузені. Другий тайм зустрічі з «Байєром» команда взагалі провалила, повністю знехтувавши ігровою дисципліною. Хоча були й інші проблеми: травми Юссуфа, Родольфо, Леко та Шовковського, харчове отруєння Ринкона плюс те, що команда не відновилася фізично після проблемного матчу в Кривому Розі. Я просив президента клубу віддати три очки «Кривбасу», щоб краще підготуватися до німецької зустрічі, на що він відповів так: «А якщо й «Байєру» програємо?..»

Про кадри і тактику

– З наступного року в обороні будемо грати в лінію. Так уже весь світ грає, тільки ми вперто тримаємося за ліберо. Приїхав до нас Родольфо, який все життя виступав за цією схемою, і не може зрозуміти, що це таке – персональна опіка. За нової системи захисту футболістам легше, бо вони відповідають за зону, а не за конкретного гравця, і до того ж вивільняється один-два виконавці для напівоборони. Щодо кадрового питання. Так, ми шукаємо вправних правого та центрального захисників і навіть ведемо переговори з цього приводу, проте говорити щось конкретне ще рано. Це стосується й можливих втрат. Жодного з гравців основного складу на трансфер не виставляємо. За винятком, звісно, Огненовича і Амісулашвілі. Проте місця в основному складі також нікому не гарантуємо. Гусин, приміром, уже мав зі мною таку розмову. Я сказав йому відверто: «Ми не вигонимо тебе, Андрію, будь ласка, працюй, але – без жодних гарантій». Треба бути чесними з футболістами, як і їм – з футболом: якщо настав час прощатися – не затягуйте його. За часів Лобановського навіть побутувала думка, якої ніхто не соромився: відпрацював на максимумі три-чотири сезони, а тим паче – п’ять, – і годі. На більше сил не стачить. Із часом гравець втрачає швидкість, а без швидкості в сучасному футболі робити нічого. Так і з’являються «відпрацьовані» виконавці.