Ненормований ритм майора Батрака

Із майором міліції Григорієм Батраком, старшим дільничним інспектором, котрий зі своїми підлеглими-колегами  доглядає територію, на якій стоїть і мій будинок, у кабінеті зустрітися важко. Звісно, його робота не сидяча і не паперова. Дільничного частіше зустрінеш у дворі, він частий гість на промислових підприємствах,  у навчальних закладах.  Його завдання – забезпечити спокій і порядок для тридцяти тисяч оболонців. Він має постійно відчувати пульс мікрорайону, де для дільничного не повинно бути чогось такого, що його не обходить.

...Дочекався години прийому. Лише в цей час Григорій Федорович буває на дільничному пункті. Кілька секунд дивлюся в його стомлені очі, помічаю, що в його чорному волоссі додалося сивини.

– Є щось цікаве для газетяра?

– Як для газетяра? Не знаю, чи може вас і ваших читачів зацікавити те, що для нас – щоденна робота. Утім, дивіться самі…

Григорій Федорович переказує зміст заяв, скарг, сповіщає інформацію, яку останніми днями  отримав від громадян. Наприклад,  чоловік повідомив, що в одній із квартир його будинку зберігається зброя і вибухівка. Звичайно, навіть у наш час, коли закононеслухняністю нікого не здивуєш, таку інформацію потрібно перевіряти відразу. Тож ще із одним дільничним попрямував Батрак на квартиру 45-річного Н.

І таки справді вилучив там три пістолети, гранату Ф-1 та вибухівку. Як і потрібно в таких випадках, склав протокол. Наразі справою займаються слідчі районного управління внутрішніх справ.

А громадянка С. В. у своєму під’їзді останнім часом стала помічати підозрілих осіб, які залишають після себе шприци. Разом із старшим лейтенантом Миколою Швецом та лейтенантом Петром Макарчуком взялися перевіряти інформацію. У результаті затримали двох хлопців, котрі вже відбували покарання за збут наркотичних речовин.
Григорій Федорович робить паузу, а потім продовжує:

– Але все це про наших, місцевих. Важче, коли маєш справу із «гастролерами», бо їхній почерк ще не знайомий тобі…

Знаю, тонкощі оперативної роботи він усе одно не розкриватиме, тому прошу.

– Розкажіть у межах можливого про якийсь такий випадок із «гастролерами».

Батрак запускає долоню у волосся і каже:

– Був тут у нас «дует» молодиків – один із Харкова,  другий – з Чернівців. Вони крали алюмінієві деталі ліфтів. Вистежили ми їх із 60 кілограмами алюмінію взяли. Як кажуть у газетах, на гарячому. Зараз вони відбувають покарання.

– Григорію Федоровичу, а багато саме у нашому мікрорайоні проживає  раніше засуджених?

– П’ятдесят дві особи. Над десятьма встановлено адміністративний нагляд.

Звичайно, це лише профілактичний засіб  щодо тих людей, які схильні до правопорушень, наприклад, до наркоманів. Але буває й так, що до профілактики й руки ще не дійшли, а за колишнім засудженим уже знову зона нудьгує.  От вам приклад. Чоловік повернувся з місць позбавлення волі й вирішив відсвяткувати цю подію з друзями. Воно все, може, було б і нічого, якби господар не нагадав своїм гостям про пізній час і не прибрав зі столу останню пляшку оковитої. Так звані друзі побили його за це до смерті. Григорієві Батраку знадобилося небагато часу, аби розкрити цей злочин.

Але не тільки оперативна чи профілактична  робота важливі. Слід також розкрити підготовку злочинів,  аби запобігти  їхньому скоєнню. Не обійтися також і без консультацій. Григорій Батрак робить це кваліфіковано, адже має  дві  вищих освіти, одна із них – юридична.

Що праця дільничного важка – переконувати нікого не треба. Але конкретизувати не завадить. Наприклад, починає майор свій робочий день між шостою і восьмою ранку. Закінчує – на межі нової доби. Від такого ненормованого ритму його роботи стомилась і дружина. Вона хоч і розуміє усе правильно, але час від часу  таки дорікає.

– Не хочу шукати іншої  роботи.  Звик бути дільничним. Люди, що мешкають у мікрорайоні, мені вже рідні. Зупиняють мене на вулиці, довірливо діляться зі мною наболілим. Важливо також і те, що за сім років роботи вдалося підібрати  команду однодумців. Офіцери, що входять до цієї команди, –  як молодші брати.

Якось довелося розмовляти з молодчиком, який  свого часу був порушником закону. Зараз він працює на підприємстві, має сім’ю. І дуже вдячний Григорію Федоровичу за те, що той своєчасно з’явився на його життєвій дорозі й допоміг. І сказав мені той чоловік: «Нам тут іншого дільничного  не треба».

Під цими словами можу підписатися і я. А Оболонське управління внутрішніх справ визнало Г.Батрака кращим дільничним району.