Відважний Пітер Пен, або Казка не лише для дітей
Новостворені вистави – завжди свято. Як для глядачів, так і для акторів та постановників. Навіть якби до Києва завітав відомий англійський драматург минулого століття Джон Гаррі (умовно, звичайно) й побачив у сценічному варіанті написану ним казку «Пітер Пен», залишився б неймовірно задоволеним.
Справді, творча група Київського дитячого театру ляльок добре постаралася, аби донести до маленького глядача ту атмосферу добра, щирості, довірливості, у якій жили, мріяли, гралися персонажі романтичної казки.
А діяли вони незалежно, виважено трималися, коли потрапляли у складні ситуації (сцена зустрічі з лютими піратами). Головного героя вистави Пітера Пена чудово передала у своїй інтерпретації, молода актриса театру Вікторія Огородня. Так само, як Ольга Лозовська зуміла перевтілитися (у звуковому образі) у Венді. Саме на цих двох персонажах, в основному, й тримається вистава. Хоча значиму роль тут відіграли і фея Чинька (актриса Вікторія Тєбєнєєва), і пірат Гак (актор Сергій Чуркін).
Інсценізацію казкової п’єси здійснив талановитий актор Євген Огородній, а режисерський задум втілив заслужений артист України Леонід Попов. Маючи неабиякий досвід режисерсько-акторської роботи (до цього Леонід Петрович працював у Хмельницькому ляльковому театрі), він зумів створити повноцінну виставу з механічними й звуко-світловими ефектами, простим, але інтригуючим сюжетом. В Україні поставили «Пітера Пена» вперше.
Прем’єрний показ вистави відбувся днями на сцені будинку культури «Росток». Двічі сюди приїздили школярі третіх-четвертих класів місцевих шкіл, двічі зал БК був ущерть заповнений. Хоча, зауважу, вистава створена для камерного перегляду. Маленькі глядачі, а їх було понад 150, сприйняли ляльково-театральне дійство із захопленням.
Однак прикро стає на душі, коли усвідомлюєш, що цей театр не має навіть свого приміщення. Постійно доводиться мігрувати – показувати вистави в дитячих садках, школах, інтернатах. А іноді, як і під час прем’єрної постановки, орендувати приміщення в іншого відомства. Не варто, мабуть, говорити, що усе це створює чимало незручностей. Та й технічний персонал не в кращому стані – завжди потрібно пристосовуватися до нових умов, облаштовуватися на чужій, непристосованій сцені.
Щоправда, цього разу все минулося без надзвичайних подій. Діти отримали естетичне задоволення. Двері нового приміщення Київського театру ляльок відчиняться лише наприкінці грудня наступного року. Добре, що цьому сприяють і міський голова Олександр Омельченко, і Головне управління культури, мистецтв і охорони культурної спадщини КМДА.
А поки що триватимуть «міські гастролі» театрального колективу. Актори доноситимуть до своїх маленьких глядачів образи – добрих фей і мудрих гномів, чарівних принцес і всемогутніх королів…
«Пітер Пен» – одна з таких вистав. Дуже актуальна вона для нашого сьогодення, коли підлітки нерідко залишаються віч-на-віч із непростою дійсністю.
І як важливо (у виставі це проходить крізь її канву) не збитися на манівці, а відчувати присутність мами – берегині затишного дому, доброї порадниці й захисниці. Хочу звернути увагу ще на одну особливість прем’єрної вистави: у ній знайдуть цікаве й корисне не лише діти, а й дорослі.