Інтерв’ю «з того світу»
Уперше в історії клініки ургентної наркології та детоксикації журналістів допустили до приміщення і дозволили ознайомитися з роботою наркологів. Умови поставили жорсткі: прізвищ не запитувати, пацієнтів не фотографувати. Погодився розмовляти Ігор.
– Коли ти почав вживати наркотики? Чому так сталося?
– Добре закінчив школу, вступив до технікуму. Потім так склалося, що сам міг обирати подальший шлях. Ми були самостійними хлопцями. З’явилися наркотики. Ми вважали, що це – сенс життя. А завершується все логічно. Хто – до в’язниці, хто – у землю…
– Як прийшло розуміння, що треба зупинити?
– З наркотиками «зав’язувати»? Треба міняти світогляд, змінювати себе. Я проходжу реабілітацію. Там мене навчають дивитися на життя іншими очима. Тяжко. Але я стараюся. А сюди приїхав тому, що депресія була. Багато в собі доводиться ламати. Раніше здавалося, що я все робив вірно, а тут вчать жити по-іншому. Тяжко все це сприймати.
– Повернешся додому, і знову потрапиш у ту саму компанію. Що тепер робити? Мабуть, у тебе це починалося з того, що хтось був авторитетом?
– Звичайно, я думав, що були знавці, авторитети. Було й невміння відмовити. Тобто не вистачило характеру… А тут дають зрозуміти, що… Розібратися в собі, чому так сталося, чому я став залежним. Залежність – це лише вершина айсбергу. Є ще багато інших проблем.
– Скільки років ти вживав наркотики?
– Які? Коловся? Чотири роки. А маріхуану вживаю з п’ятнадцяти. Але я не поділяю наркотики на слабкі і на… Наркотики є наркотики. Героїн нюхав. Потім із 19 років почав колотися.
– Де гроші брав?
– Де випадало, там і брав.
– Скільки тобі зараз років?
– Двадцять п’ять.