Переселилися на тротуари
Пані Марія, привітна й говірка, широко розкрила вхід до намету, взяла мене за руку й повела вглиб помешкання. У напівтемряві я розгледіла стіл, валізи. Умощуємося з нею на низеньку м’яку лавку, що під однією із «стін» намету.
«Тут нас – двадцять сім мешканців. Більшість – із Миколаївської області – з самого Миколаєва, також з Баштанського, Первомайського, Вознесенського та інших ра-йонів. Є люди з Нової Одеси, п’ять чоловік – із Донбасу. Є грузин – тепер уже миколаєвець – Іраклій Мампорія, є й поляк із Любліна. Цілковитий інтернаціонал, – сміється Марія Голубова, координатор поселенців Миколаївщини. – Живемо мирно. За день-два (ми зустрічалися в неділю — Авт.) перейдемо у намети «сороковки» – тепліші й зручніші, переселимося з проїжджої частини Хрещатика на тротуари».
Вона в наметовому містечку «старожил», одразу після другого туру виборів приїхала. Була спостерігачем під час першого та другого турів на своїй виборчій дільниці в селі Щербані Вознесенського району. Привезла матеріали й відеокасету про «дійства» на дільниці, передала в штаб Віктора Ющенка. Пані Марія каже, що з Миколаївщини тут офіційно побувало 695 громадян, які пройшли реєстрацію, неофіційно ж – понад 2,5 тисячі. Більшість уже поїхала готуватися до виборів.
Ще один мешканець цього намету – 50-річний Олександр Глубоченко, таксист із Миколаєва. Він тут із 24 листопада.
«Я за Ющенка, – каже тихо, але впевнено. – Треба, щоб люди подумали своєю головою – за кого і за що голосують. Україна – одна, незалежно якою мовою розмовляємо». Сам же він російськомовний.
Співрозмовник глянув на годинника: «Сьогодні вирушаю до Миколаєва, – сказав. – Везу багато газет і «Вечірній Київ» – також. А після виборів, числа 27-28-го, знову приїду до столиці. Треба стояти на своєму до кінця».
Познайомилася я з охоронцем наметового містечка, одеситом, технологом харчової промисловості Юрієм Муравйовим. «Ми відчули тут лікоть один одного, – захоплено розповів. – Тут «соціум»: зрівнялися студент і професор, селянин і депутат. Такі події, мабуть, в одну книжку не вмістиш. Із Одеси на Майдані побувало тисяч п’ять людей, стільки ж, мабуть, і з Одеської області».
Звичайно ж, відвідала я і прес-центр наметового містечка. Мій колега Володимир Осадчий, працівник «GALA RADIO», повідомив, що тут уже акредитовано близько 200 журналістів.
А супроводжував мене Володимир Трубійчук – керівник служби охорони прес-центру. Він тут із 22 листопада. Приїхав до наметів прямо з ЦВК, наслухавшись і надивившись на всі дива, був там усю ніч як редактор інтернет-газети «Українські актуалії». Зізнався: «Буває й так, що на сон залишається лиш півтори години».
Ще одна зустріч – на центральній кухні верхнього містечка. Першою вступає в розмову Олена Назаренко. Вона аспірант Науково-дослідного інституту молекулярної біології і генетики. У Києві вже чотири роки. Родом із Донбасу, закінчила Донецький університет. Прийшла сюди 21 листопада, знайшла знайомих із «Пори», з Краматорська, записалася до них у намет.
Попервах їли тільки бутерброди з салом, тепер краще – є гаряча їжа, яку привозять централізовано, допомагають і кияни. Кілька разів приносила гарячий суп директор інституту, де працює Олена, професор, академік Ганна Валентинівна Єльська.
«Щойно з Донецьком розмовляла, з рідними, – каже. – Перед цим мама написала мені в листі: «Ти зараз – у самому лігві терористів». Там – така дезінформація. Я їм по телефону розповіла про те, як тут у Києві».
Поряд із Оленою Назаренко – чимало студентів: Ганна Жабинець – з Київського торговельно-економічного університету, Юрій Пилипчук – із університету «Україна». Юрко – четвертокурсник, уже складає зимову сесію. Та за оцінки спокійний, він майже круглий відмінник. «І ця сесія пройде успішно, – запевняє. – Побачимо, яка буде ситуація в Україні, може, затримаємося у наметах і після переголосування».