«Фольклорама» з помаранчевим відтінком

На сцені Київського палацу дітей та юнацтва вихованці Дарницької слов’янської гімназії танцюють національний хорватський танок «Весна». Запальний і веселий, він чимось схожий на наш рідний гопак. У костюмах дивовижної – гірської і морської – країни Хорватії чимало полум’яних і помаранчевих кольорів. А в мові – знайомих з дитинства слів, вимовлених на буковинський і закарпатський манір. Як у творах Івана Франка чи Ольги Кобилянської. Гімназисти співали хорватських пісень із дітьми цієї країни, котрі мешкають в Україні. Розповідали про красу гір, моря й виноградників, старовинних замків і храмів, про щорічний фестиваль мистецтв у Дубровнику, про життя українців у Хорватії. Аж заздрісно стало – слов’янські слова з хорватської мови ніхто не викорінював як діалектизми, а саму мову у рамки казенного циркуляра не запихав. Не знаю, якої мови – української чи хорватської – це стосувалося, але продекламоване обома «Якщо в цій країні чуєш рідну мову, серце ніжно плаче з радості до слова» дуже зворушило.

Гімназисти розповіли, що хорвати – ревні католики, трепетно ставляться до Різдва Христового й показали, як тамтешні діти взимку ліплять сніговиків та граються в сніжки. На Різдво всім дарують смачні пряники у формі серця. Шестикласник Сергій Андрієнко вручив такий першому раднику Посольства Хорватії в Україні Стефану Гласу. Потім гімназисти колядували по-хорватськи, й мотив цих пісень дуже нагадував український. Ми справді з єдиного слов’янського гнізда…

Другими виступали вихованці 251-ї середньої школи Деснянського району імені першого Президента Соціалістичної Республіки В’єтнам Хо Ші Міна – до речі, єдиної в Україні, де вивчають в’єтнамську мову. Це завдання, либонь, неабияк полегшується тим, що в школі навчаються діти працівників Посольства В’єтнаму і тамтешніх бізнесменів. Але досконале знання української, яке продемонстрували малесенькі в’єтнамці – мабуть, першокласники, – всіх приємно здивувало. Вони декламували, співали, перекладали розповіді про свою країну київських школярів. За десять хвилин (а саме стільки могли виступати лауреати фіналу III загальноміського конкурсу-фестивалю «Фольклорама держав: національні свята, традиції, звичаї») нам школярі розповіли, що у В’єтнамі зараз теж готуються до Нового року, який символізує прихід весни. В’єтнамські й українські дівчатка у барвистому національному вбранні принесли на вигнутих коромислах кошики з квітами і гілками вишневого й сливового дерева, яке обов’язково має бути в оселі. Продемонстрували й традиційний передсвятковий ярмарок, де можна придбати ці гілочки. А ще перед Новим роком у В’єтнамі купують шовкові, атласні, оксамитові та мереживні тканини, з яких шиють вбрання для дівчат і жінок. Традиційних страв кілька: овочі, фрукти, печиво. Цією смакотою в’єтнамські діти почастували аташе з питань науки і освіти Посольства Соціалістичної Республіки В’єтнам Ха Бать Тунга. Знаковою видалася традиція, що на Новий рік у В’єтнамі першим до оселі має зайти найблагополучніший родич.

Екзотично вдягнені в’єтнамські та українські дівчатка з великими барвистими віялами, у яких було чимало помаранчевого кольору, танцювали невимовно красивий танок, зображаючи то квітку, то сонце, то серце. Маленька в’єтнамочка подякувала за те, що Україна стала їй другою Батьківщиною. Подумалося, що сюжет завершено, аж раптом усі учасники вистави, серед яких було чимало в’єтнамських дітей, тримаючи, як свічки, запалені бенгальські вогні, заспівали на затемненій сцені пісню-молитву «Боже, Україну збережи!». Це стало прекрасною несподіванкою, від якої плакали в залі не лише втомлені останніми подіями дорослі, а й старшокласники.

Цікавою була вся програма. Спеціалізована школа №34 Подільського району представляла Республіку польща. Старшокласники виконали запальний національний танок під музику, яка дуже нагадувала похідний, козацький варіант української народної пісні «Розпрягайте, хлопці, коней!» Цей навчальний заклад понад 5 років підтримує партнерські зв’язки з ліцеєм у Познаньському окрузі, діти їздять одні до одних у гості. Вивчають культуру й традиції.

Аж два райони – Печерський і Солом’янський – представляли Об’єднане Королівство Велику Британію. Були на сцені і королева, і Мері Поппінс, змагалися шотландські лицарі у екзотичних строях. У острівній країні Ірландії виходили вночі з води погрітися при місяці казкові феї – щось на кшталт наших русалок, розгулювали густими лісами гноми і троллі. Національний ірландський танок, який виконали старшокласники, вразив незвичними ритмами.

Переможених у цьому чудовому й корисному дійстві не було, бо впродовж року в усіх школах, ліцеях та гімназіях столиці просто кипіла робота з вивчення національних свят, традицій і звичаїв інших країн. Переможцям – школі №251 імені Хо Ші Міна, Дарницькій слов’янській гімназії та школі №49, яка представляла Францію, вручили грамоти Головного управління освіти відповідно телевізор, музичний центр і DVD-програвач. Лауреатам – магнітофони.

Головний освітянин столиці Борис Жебровський розповів, що Київ – єдина столиця в Європі, школи якої проводять такий фестиваль, і освітяни з європейських країн уже збираються перейняти наш досвід. Нещодавно київські освітяни презентували у Відні та Братиславі єдиний у Європі підручник «Діалог столиць», де розповідається про столиці всіх країн Європейського Союзу і найближчих сусідів України. У Євросоюзі створено унікальний навчальний проект – країни цієї престижної спільноти формують спільні класи і працюють над спільними навчальними програмами. Завдяки створенню 1999 року Міжнародного педагогічного клубу європейських столиць (Жебровський – його незмінний президент), до якого вже увійшло 32 столиці, і якісному розвитку партнерських зв’язків, Україна єдина, не член Євросоюзу, зможе взяти участь у цьому проекті.

Корисне й те, що київські школи нині мають партнерів у 48 країнах світу й налагоджене стажування викладачів іноземних мов у європейських країнах. Як на мене, цей творчий фестиваль просто зігрів душу дітей, учителів і батьків у тривожному сьогоденні.