У ці помаранчеві дні можна було зустріти приятелів, друзів, знайомих, із якими не бачилися вже кілька років. То було таке щире, тепле, радісне братання! Біля одного з наметів я побачила свого колишнього сусіда Василя Медведя.– Тепер тут живу, – зрадів він, побачивши мене. – Заходь у гості. Чим багаті, тим і раді: чаєм з ехінацеєю та медом і пиріжками пригощу.На вахту правди і свободи він заступив 23 листопада. І відтоді не полишав свій пост: Стійкий боєць революції! Я нітрохи не здивувалася з...