Мерія: сезон відкритих дверей
Минулої середи на Майдані кандидат у Президенти Віктор Ющенко щиро подякував Київському міському голові Олександрові Омельченку за велику допомогу в підтримці сотень тисяч людей, які брали участь в акції. У мерії, перший поверх котрої і Колонна зала було віддано для них, ще панує революційний дух. Однак уже помито підлогу, працюють у звичному ритмі їдальня та буфети. У гардеробі, де розміщувався пункт роздавання гарячої їжі, упаковують залишки продуктів…
Як і впродовж безсонних ночей, усім керує Віра Белей, заступник начальника управління справами міськдержадміністрації.
– Санстанція стежила, щоб тут усе було нормально, – розповіла мені пані Віра. – У нас працювали і лікарі, і аптека, яку організував заступник голови КМДА Валерій Бідний. Задіяно було абсолютно всіх працівників мерії. Денні зміни тривали з восьмої ранку до восьмої вечора, а вечірні – з двадцятої до ранку. Якщо одні працювали на роздаванні їжі та прибиранні, то інші заміняли їх на робочих місцях. У прибиранні нам допомагали всі десять районних держадміністрацій, а ввечері працівників мерії змінювали співробітники Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв, управління статистики, Головного управління житлового забезпечення, Головного управління з питань надзвичайних ситуацій та інші.
– Який настрій був у всіх?
– Чудовий! Працювали ж на революцію. Особливо слід подякувати юнакам і дівчатам із Соціальної служби для молоді. Якби не вони, ми б самотужки не впоралися.
Добровільно допомагали й студенти Академії туризму, економіки і права, харчового коледжу, коледжу готельного господарства.
– А звідки надходили продукти харчування?
– По-перше, зі штабу в «Українському домі». Також хлібозаводи щодня завозили безоплатно по 500 кілограмів хліба. День і ніч у мерії працювала їдальня. Багато зусиль до всього цього доклав заступник голови КМДА – начальник Головного управління споживчого ринку та торгівлі Юрій Россада. Допомагали підприємці й просто кияни. І не тільки вони: із Білоцерківського району направили вантажівку з картоплею, макаронами, овочами. Ми працювали в тісному контакті з наметовим містечком. Скажімо, у нас не вистачає хліба, а є зайва вода, а там – навпаки. Тож обмінювалися.
– Чи були якісь порушення?
– Про що ви!? (на обличчі пані Віри навіть бачу образу). Такого не могло статися!
Поспілкувавшись із Вірою Белей, ми попрямували до їдальні. Її завідувачка Наталія Філатова навіть не змогла назвати, скільки людей нагодували за два тижні: «Їх були тисячі й тисячі». Тут варили різноманітні супи і борщі.
– На завідуючу виробництвом Марію Малюк і мою заступницю Олександру Ложкіну прийшовся пік навантаження, – розповіла пані Наталія. – Як і на наших кухарів Дениса Гончарука, Валентину Лебедєву, Ніну Вернадську та інших. Готували як для себе, усі казали, що смачно.
А ось Колонна зала мерії одразу після припинення акції стала на ремонт. Подумалося: невже мітингувальники щось там поламали? З’ясувалося, що це не так. Акція громадської непокори і розпорядження столичного мера щодо відкритих дверей лише затримали початок планового ремонту. Про подробиці мені розповів виконроб фірми «Рембудреставрація» Володимир Журавель: «Будинок на Хрещатику, 36 зведено 1957 року. Подивіться, на стінах Колонної зали накладено вже такий шар фарби, що вона відлущується, мов шпалери. Тож плановий ремонт давно потрібен. До того ж під землею тут проходить траса метрополітену, і через вібрацію з’явилися тріщини. Будинок, так би мовити, «крутить».
– Чи багато часу забере ремонт?
– До Новорічних свят упораємося.