Київська книга джунглів
На запитання, чи давно вони були в зоопарку, дехто з співрозмовників відповідав зустрічним: «А хіба він працює взимку?» Так, Київський зоопарк працює цілий рік. Та коли на вулиці морозно, більшість людей чомусь вважає, що до зоопарку ходити немає сенсу: мовляв, нема на кого там дивитися. Проте і взимку тут багато цікавого.
Страуси на снігу
На відміну від міста, яке вирує політичними пристрастями, у зоопарку панують тиша і спокій. Хоча президентсь-кі вибори докотилися й сюди – де тільки можна пов’язано помаранчеві банти й стрічки. На алеях де-не-де зустрінеш відвідувачів. Великі волохаті американські бізони вайлувато походжають у своїх вольєрах, іноді повертаючи голови до гостей, мовляв, подивимося, хто тут прийшов. Це одні з небагатьох тварин, яким холод не заважає. По сусідству з ними – родина верблюдів. «Кораблі пустелі» попри своє походження, як виявилося, також добре переносять українську зиму. Проте цілковитою несподіванкою стала зграйка страусів, які діловито щось шукали в снігу. Ці африканські птахи, які, здавалося б, не переносять холоду, також виявилися «морозостійкими».
А от «Ведмежий континент», де нині мешкають усурійські бурі та тянь-шанські ведмеді, занурився у напівсон.
– Звичайно, у дикій природі ведмеді вже давно залягли в барлоги, – каже завідуюча науково-освітнім відділом зоопарку Любов Коротка. – А у нас вони встають попоїсти, іноді гуляють вольєром. І тоді відвідувачі можуть їх побачити.
До речі, наприкінці грудня – початку січня в клишоногих зазвичай народжуються малюки. Чи порадують нинішньої зими нащадками київські ведмедиці, поки що невідомо. Хоча, за словами Любові Іванівни, у зоопарку на це сподіваються.
Господарі тайги – амурські тигри – удень також прогулюються територією «Острова звірів». Вони чи не найцінніші хижаки Київського зоопарку. Цих чарівних помаранчево-смугастих кицьок у природі залишилося дуже мало. На батьківщині, в Усурійському краї, їх налічують не більш як 200.
– У нас зараз їх троє, – веде далі Любов Іванівна, – семирічний «німець» Іван та дві його дружини, яких упіймали на волі.
Оскільки тигри – страшенні індивідуалісти, мешкають вони в окремих вольєрах. Коли ж стає зовсім сумно, заглядають на територію один одного через заґратований отвір у стіні.
Донедавна ці хижі кицьки разом із ягуарами та леопардами були єдиними мешканцями «Острова звірів». Нині ж вони ділять територію з іншими тваринами. Серед них – 14 пінгвінів Гумбольта, вправних плавців, здатних розігнатися до швидкості 40 кілометрів на годину. Щоправда, побачити їхні забави нам не пощастило – в їхньому помешканні саме замінювали воду.
Тропічний острів
«Острів звірів» усередині – справжні тропіки. Кілька років тут тривала реконструкція. Спочатку було створено чотири секції, присвячені світу мангрів, а також підводному царству Індонезії, Африки та Амазонії. Також тут можна побачити кровожерливих піраній, що маскуються під найсумирніших рибок. І чорно-білу красуню – морську черепаху Бісса. І напрочуд гарних та надзвичайно отруйних габонських гадюк. І найбільших на землі змій – трьох парагвайських анаконд, які вже давно мають київську прописку, але їх досі не показували відвідувачам, бо не мали змоги поселити в старому тераріумі – місця було замало. Нині ж у них простора домівка з басейном та невеличким водоспадом.
Безперечно, не залишить нікого байдужим і найбільша прісноводна грифова черепаха. По-перше, через дуже загрозливий вигляд, за який, до речі, її називають динозавром у світі черепах. А по-друге, через її спосіб полювання. У грифової, або алігаторової, черепахи є унікальний пристрій для риболовлі – рожевий черв’якоподібний виросток на язиці. Черепаха лежить на темному дні з широко розкритою пащею, заманюючи «черв’яком» рибу.
А в самісінькому центрі «Острова» за товстим склом розташувався тропічний ліс. За задумом працівників зоопарку, ці справжнісінькі джунглі згодом можна буде не тільки побачити за склом, а й пройтися спеціальною доріжкою поміж ліан і пальм та познайомитися з мешканцями тропіків.
А подивитися є на кого, бо оселилися тут невеличкий китайський алігатор, який виростає лише до півтора метра завдовжки, майже триметровий жовтий кубинський крокодил та крокодилові каймани. Останніх, до речі, колись врятували від контрабандистів, а потім подарували нашому зоопарку.
Підсилюють ефект джунглів грізне ревіння левів та мавп’ячі вигуки гамадрилів, які також зимують на «Острові звірів».
Поговорити з Боєм
Загалом же зоопарк нині дуже змінююється. Будують нові просторі й придатні для будь-якої погоди помешкання для мавп. Зводять приміщення для жирафів, котрих, якщо все буде гаразд, навесні привезуть до Києва. Незабаром облаштують і новий слоновник. А поки що Бой та його сусід носоріг мешкають у старому.
До речі, до улюбленця киян Боя можна завітати в гості й зараз.
– Слон трохи заспокоївся після смерті своєї подруги, – каже Любов Іванівна. – Перший біль ущух. Але слони все пам’ятають. Тож наші працівники намагаються постійно розмовляти з Боєм, відволікати його від тяжких спогадів.
Мабуть, варто й киянам і гостям столиці завітати до Боя та поспілкуватися з ним. Адже тваринам, як і людям, конче потрібні співчуття, розуміння й любов.