Чи здоланне вітиліго?
Іноді звертаємо увагу на людей з плямами молочного кольору на обличчі. А якщо буваємо на пляжі чи в сауні, то в декого можна побачити вигадливі білі «візерунки» по всьому тілу. Автор цих рядків і сам зазнав неймовірних моральних страждань, коли шістнадцятирічним вперше помітив депігментовані ділянки шкіри на руках, шиї, лобі та інших місцях. Що ж то за хвороба, походження котрої ніхто достеменно не знає і яка не є заразною, тому навіть медициною визнана лише косметичною вадою? На цю тему розмовляємо з лікарем вищої категорії, консультантом-дерматологом поліклініки №1 Національної академії наук України Святославом ДЕМЕЦЬКИМ.
– Маючи діагноз вітиліго, я лікувався за різними методиками – але безуспішно. Що ж все-таки спричиняє розвиток цього дивного захворювання?
– Якби діагностували причину саме вашої недуги, то, упевнений, лікування було б ефективнішим. Адже існує десятки гіпотез щодо етіології (походження) вітиліго, деякі з них були підтверджені науковими і клінічними дослідженнями. Зокрема ті, що кваліфікують цей фотодерматоз як індикатор захворювання таких органів, як печінка, кора надниркових залоз, щитоподібної та статевих залоз, імунних клітинокомплексів. Деколи депігментацію шкіри спричиняє брак вітамінів, передусім групи В (особливо В5), а також С, бета-каротину і таких мікроелементів, як мідь, цинк, літій. Адже ці речовини відіграють важливу роль у нормалізації життєдіяльності меланоцитів – клітин епідермісу, відповідальних за вироблення коричневого меланіну, що, власне, й надає шкірі смаглявого кольору. Є, до речі, теорія, згідно з якою так звані нульові клітини, перероджуючись, відіграють роль кілерів меланоцитів. Якщо ж узагальнити всі причини захворювання, то вони мають нервово-ендокринний і генетичний характер. Бо помічено, що в сім’ї хворого зазвичай були чи є враженими вітиліго деякі кровні родичі. Виникає воно і після сильного психічного потрясіння. Причиною може бути отруєння шкідливими, насамперед феноломісткими речовинами – формальдегідом, бутифенолом та ін. На жаль, усі згадані випадки все ще мають обмаль саме наукового обґрунтування, бо виявлені емпіричним шляхом, тож і позитивні результати досягаються, як то кажуть, за «методом цоку». Тобто, кожен хворий потребує індивідуального добору медичних методик. Принагідно додам, що навіть семантика, здавалося б, досить милозвучної назви цього захворювання має різне трактування: її пов’язують з такими латинськими словами, як vitium – вада, vitilus – теля, vita – життя, а також із омонімом vitiligo – лишай, що є безпідставним, бо вітиліго – не інфекційна хвороба, що незаперечно доведено. У народі її ще називають незрозумілим словом «песь».
– І все ж декому щастить позбутися цих потворних плям. Завдяки чому, як ви гадаєте, Святославе Віталійовичу?
– Бо, очевидно, насамперед було ліквідовано базові та супутні захворювання, що й спровокували вітиліго. Проте подолати його тяжко, лікування тривале і зазвичай малоефективне. Деякий час на медичних теренах завдяки галасливій рекламі процвітали кубинські, китайські, тайські фірми, які застосовували мелагенін і деякі нібито нетрадиційні методики східної медицини. Проте відсоток вилікуваних був такий же, як у вітчизняних дерматологів. Крім синтетичних, нині випускається чимало препаратів на основі рослинної сировини. Так, бероксан виробляється з витяжки пастернаку, псорален – з псоралеї костянкової, псоберан – з інжиру, амміфурин, меладінін – з аммії великої; допомагають також екстракти рути духмяної, ясенця білого. Усі ці вітчизняні та імпортні аналоги містять фурокумарини, що сприяють відновленню фотосенсибілізуючих клітин. Дієвим, як правило, є комплексне лікування: вживання піґулок, настоянок, застосування ін’єкцій, фізіотерапевтичних процедур тощо.
– Одне слово, рятуйся хто як може?
– Головне, розпочати лікування одразу після перших ознак вітиліго, точно визначивши діагноз у медичному закладі. Адже інші захворювання, зокрема деякі венеричні, також дають аналогічну клінічну картину – білі плями на шкірі. Важливо знайти сумлінного дерматолога, який цілеспрямовано і наполегливо шукав би причини виникнення саме вітиліго, а потім правильно призначав, у разі неефективності змінював лікувальні заходи. А хворим на вітиліго бажаю набратися терпіння і розважливості.