У Росії проявилися гірші риси СРСР

Хоч як раділи на початку дев’яностих західні політики факту розпаду їхнього головного військовополітичного супротивника, яким на той час був Радянський Союз, однак, як свідчать останні події у Києві та реакція на них із Кремля, імперських апетитів Росія не позбавилась і досі.

Проте помаранчева революція зробила свою справу. Як не хотіла б цього Москва, але за останній місяць світ уже не тільки може знайти на карті Україну, пов’язати нашу країну з «Динамо», Шевченками та Чорнобилем, але і зрозумів, що тут живуть такі самі європейці, котрі хочуть свободи та демократії, як і поляки, чехи чи угорці.

Чи не вислизне услід за Україною з московської тарілки вже майже готове для вживання білоруське курча, покаже час, але вже нині за кільканадцять днів українського гніву лукашенківський режим зрозумів, що на цій землі немає нічого вічного.

Мінськ Українська картопля – бульбі не сусідка

Олександр Лукашенко, який другим після російського колеги Володимира Путіна поздоровив з обранням на посаду президента України Віктора Януковича, заявляє, що він не втручався в українську політику і не збирається й надалі цього робити.

В інтерв’ю арабському телеканалові «Аль-Арабія» білоруський президент сказав: «Якщо хтось думає, що розкол в Україні буде на користь Росії чи Америки, той глибоко помиляється». Білоруська опозиція розцінила цю заяву Олександра Лукашенка як критику на адресу Володимира Путіна, який агітував українських громадян за Віктора Януковича. До того ж мінські спостерігачі зазначають, що президент Білорусі тепер хоче, щоб українці забули про його телефонне поздоровлення «президентові Януковичу».
Міністр інформації Білорусі Володимир Русакевич натякнув, що російські тележурналісти необ`єктивно висвітлюють події в Україні. Говорячи про неможливість припинення трансляції російських телеканалів у Білорусі, Русакевич сказав: «Навіщо закривати, адже незабаром їх і так дивитися не будуть, якщо займатимуть таку позицію. А як вони висвітлюють події в Україні? Як білоруському глядачеві реагувати на це? Вони не тільки втрачають аудиторію, але й довіру до самого Лукашенка».

Сама ж влада у Мінську сподівається, що помаранчева революція не докотиться до Білорусі. Президент Лукашенко заявив, що будь-які варіанти зміни влади в Білорусі безперспективні. «Ми не є банановою республікою, і підходити до Білорусі з позиції югославського, грузинського і навіть українського варіантів було б необачно», – заявив Олександр Лукашенко та закликав не екстраполювати події, що відбуваються в Україні, на білоруські терени.

Москва …І втратили

У самій Москві після втрати контролю над українськими подіями та втрати поваги до нинішньої влади (про що красномовно свідчить путінська «гостинність», коли він приймав нашого Президента в аеропорту), спостерігається майже розгубленість. Більшість нинішньої кремлівської верхівки переконана, що контроль над Україною втрачено не сьогодні чи вчора, а відразу ж після другого туру президентських виборів, коли існувала необхідність не лише кількаразового визнавання Януковича президентом, а спецназівського втручання.

Крім того, на думку з Кремля, присутність Росії на цих виборах була неефективною. Невже не можна було прискорити рух донецьких потягів на Київ, аби випередити львівські? «Ми не передбачили, ми не прорахували, і ми втратили»…– рясніють слізливими заголовками чимало російських видань.

Варшава
Велика помилка великої держави

У свою чергу Польща звинуватила Росію в тому, що вона повертається до тактики, що використовувалася свого часу Радянським Союзом. У інтерв’ю, опублікованому в газеті «Виборчій», заступник міністра закордонних справ Польщі Адам Ротфельд зазначив: «Росія – велика держава. Але іноді великі держави здійснюють великі помилки».

Брюссель
Без права на монополію

Інший союзник Варшави, як і стратегічний партнер для мільйонів українців, Брюссель словами Генерального секретаря НАТО Яапа де Хоопа Схеффера зазначив, що зацікавленість українськими подіями не є монопольним правом Москви. Саме так він прокоментував дипломатичні чвари довкола України: «Я зі свого боку розумію, що Україна є для Російської федерації важливим сусідом. Моя відповідь така: Україна є також важливим сусідом НАТО і Європейського Союзу. Тож погодьмося, що вирішальне слово належить українському народові, який має вільно і чесно обрати свого президента».