Небесний овоч
Четверо молодих людей – жінки й чоловіки, які працюють на одному з київських ринків, – того дня йшли в багатотисячній колоні маніфестантів повз ЦВК. Вони вирішили забігти на хвилинку до рідної тітки. Її будинок сусідує з установою, яка під час президентських вибоірів не могла поскаржитися на неувагу до себе.
– Тьотю, ходімте з нами! – запропонувала племінниця, подякувавши господарці за каву. Людському потокові за вікном не було кінця: можна було встигнути й пообідати – не те що почаювати.
– Але ж, якщо йти, то із чимось помаранчевим, – відповіла та жартома.
Тут жіночка помітила на тітчиній підлозі здоровезного гарбуза:
– О! От вам і помаранчеве! Берімо гарбуза – і гайда!
Гарбуза, звичайно, не взяли. А й справді, він наче випромінював жовтогаряче сяйво…
І як тут не згадати про космічний, позаземний родовід цього загальновизнаного короля городу?
Назва західноафриканського племені догонів увійшла до хрестоматій з проблем палеоконтакту і палеоастронавтики. Так от, в одному ряду з дивовижними відомостями про систему Сіріус, про вибух наднової, про «спіральні зоряні світи», населені «рогатими і хвостатими людьми», про супутники Юпітера, кільця Сатурна і таке інше, догони, між іншим, стверджують, що перш ніж потрапити на Землю, насіння щавлю і гарбуза лягло у ґрунт багатьох планет Всесвіту.
Перше запитання, що виникає: а чому саме гарбуз? Його помаранчевий м’якуш – це справді вмістилище вітамінів і мікроелементів. Але можна знайти не один десяток рослин – і диких, і культурних, – які в чомусь за цими параметрами гарбузові поступаються, а в чомусь і переважають його. Хоча… Багато ще є загадкового. Скажімо, нами зафіксовано випадок, коли саме помаранчева гарбузяна каша буквально воскресила людину після отруєння блідою поганкою. Узагалі-то відсоток тих, хто виживає, скуштувавши зеленого мухомора, практично дорівнює нулеві. Якщо ж таке диво трапляється, «щасливець» до кінця життя залишається інвалідом. У нашому випадку, на превелике щастя потерпілого, його дільничним лікарем виявилась старенька і дуже досвідчена жіночка. Вона порадила горе-грибникові закупити побільше гарбузів і їсти кашу щодня. До речі, цікава особливість. Гарбуз – чи не єдиний овоч, який під час зберігання не полюбляє ні спеки, ні холоду. Його гігантські «ягоди» довго лежать і не псуються за кімнатної температури. Тож закотіть їх під ліжко – щоб не заважали – і не треба ніякого холодильника, ані льоху.
То як же все-таки ставитись до інформації догонів? Як до гарної метафори? А може, жовтогарячий колір знаковий і популярний не тільки на Землі, а й по інших світах?
Наприклад, у світі казок. Італійський письменник Джанні Родарі змалював нам країну, населену пихатими сеньйорами Помідорами і принцями Лимонами, з якими відчайдушно борються Чиполліно та його друзі. Пригадайте, штаб-квартира цих казково-городніх революціонерів розміщувалася не де-небудь, а в хатинці того ж таки жовтогарячого дядечка Гарбуза. Московських політтехнологів нині дратує те, що слідом за українцями помаранчеве взяла на озброєння і румунська опозиція. А може, причина тут не в «руці Америки», а в чомусь глибинному, якщо хочете, глобальному, космічному? Хіба добра і світла сила не може мати свою – помаранчеву – символіку?