Медбрат Сашко

Хто бував у наметовому містечку, до якого зараз прикута увага всього світу, той бачив людей у білих халатах. Юнаки й дівчата з Національного медичного університету ім.Богомольця та медичних коледжів надають допомогу вдень і вночі. Вони не сидять на місці, а ходять між людей, розпитуючи, чи немає у когось подряпини, чи не болить горло. З-поміж них – студент третього курсу Київського медичного коледжу №1 Олександр Мурга.

– У наметовому містечку я з 22 листопада, – розповів Сашко. – Коли стало відомо про акцію протесту, страшенно захотілося бути разом з усіма. Ми напнули два намети – медичний і для ночівлі. Мешканці міста, а також медичні й фармацевтичні фірми несли стільки ліків, що в перші дні ними були заповнені обидва намети. Хоч на Хрещатику й майдані Незалежності є чимало медичних пунктів і лікарів, ми теж дуже потрібні. Минулої ночі (3 грудня) було моє чергування. Це дуже відповідально, бо недуги зазвичай загострюються вночі. Тим, хто занедужав, можна зігрітися у Київраді, Будинку профспілок чи Міжнародному палаці культури й мистецтв. Із нашого училища тут щоночі чергує по 5 – 6 студентів, удень – по кілька десятків. Повертаючись додому, вони беруть на ніч тих, хто приїхав здалеку.

– Батьки не проти такої активності?

– Мама й тато підтримують мене, щодня приходять після роботи до наметового містечка. Волелюбні настрої завжди панували в нашій родині. Обох моїх прабабусь і прадідусів 1937 року репресували й розстріляли за те, що вони не сприйняли радянської влади.

– Якщо перемога буде не такою близькою, як спочатку думалося…

– Стоятиму тут до кінця разом з тими, хто в неї вірить. Бачу, що таких щодня більшає. Ми всі віримо в успіх.

Закінчення нашої розмови терпляче чекала Оксана Савченко з Тернополя. Вона застудилася. Поки Сашко діставав необхідні ліки, розповіла, що навчається на четвертому курсі Тернопільської академії народного господарства, яку закінчив Віктор Ющенко.