До суду з трояндами

Учора опівдні з Майдану вирушила незвична колона маніфестантів: окрім прапорів, вони несли розкішні корзини й букети квітів, які мали намір вручити суддям Верховного Суду. На знак подяки за справедливе рішення, за те, що у критичний для України момент стражі закону були з народом. Серед них було чи не найбільше студентів.

Ірина, студентка філологічного факультету КНУ імені Тараса Шевченка, тримала у руці дуже ніжну й тендітну троянду. На букет, вочевидь, не вистачило підвищеної стипендії?
– Я прийшла сюди, щоб подякувати від імені сотень, тисяч моїх ровесників та однодумців, які стійко витримали і холод, і незручності – майже три тижні живуть у наметовому містечку, – пояснила дівчина. – Нас не зламати, бо нас дуже й дуже багато, а отже, ми – велика сила.

– Кому б ти хотіла вручити свою троянду?

– Важко сказати, адже рішення суду приймалося колегіально і воно залежало від громадянської позиції кожного із суддів. Але якби я потрапила у стіни Верховного Суду, то щонайперше віддала б оцю квітку Анатолію Григоровичу Яремі. І розцілувала б його.

Пані Лариса, колишня вчителька із села Тарасівки Києво-Святошинського району мала букет помаранчевих гвоздик.

– Такі квіти кольору нашої революції, либонь, дорожчі, ніж червоні? – запитала я.

– Не скажу, бо я їх не купувала – приятелька моя, приватний підприємець, принесла і наказала, аби я подякувала усім без винятку суддям Верховного Суду. Можна лише уявити, як вони ризикували, відстоюючи справедливість. Якщо судді на боці народу, то ми маємо шанс добитися того, аби в Україні восторжествували добро, правда.

І я змушена була перервати нашу розмову, бо маніфестанти почали скандувати: «Верховний Суд з народом!», «Слава Верховному Суду!» Спритні юнаки вилізли на дерево, яке гілками заглядає у вікна кабінетів, де править бал Феміда, і вмить прикрасили його квітами, новорічними гірляндами, іграшками, стрічечками.

Мирна демонстрація довго не затримувалася під порогом. Маніфестанти, залишивши квіти біля дверей, повернулися на свої позиції.

Акція протесту триває, і страйкарі готові стояти на холодному Хрещатику до повної перемоги.