На здачу – шоколадні євро
Минулої суботи я за годину-другу обійшла мало не весь світ. Так-так, не дивуйтеся, саме пішки. Де лишень не побувала!.. Мандрувала з такою охотою та радістю, що нітрохи не стомилася. А посприяв тому Міжнародний жіночий клуб столиці, який у грудні влаштовує традиційні щорічні благодійні ярмарки. До цієї акції долучаються численні іноземні дипломатичні представництва.
…У Нігерії мене зустріли щиро й привітно темношкірі дівчата в національному вбранні, і так запрошували скуштувати їхні національні страви май-май і акару, що просто не могла відмовитися. Подякувала і пішла до Франції. А там – вишукане червоне вино, сир камамбер. А які пахощі – справжні французькі парфуми з Провансаля. Усе життя мріяла побувати в Парижі, і ось на тобі – чую французьку мову, гортаю альбом з ілюстраціями – і ніби крокую набережною Сени. Звідти подалася до Пакистану, потім – до Індонезії, Кореї. У Нідерландах мене найбільше привабили, звісно, квіти – пишні троянди, а також косметика (навіть дещо придбала для себе і своїх рідних, бо ж незабаром – Новий рік, Різдвяні свята).
У Фінляндії зустріла чимало хлопчиків та дівчаток у червоних ковпаках гномів. Усі такі щасливі, безтурботні. Ще б пак, адже на ярмарку вони спілкувалися із справжнім Санта-Клаусом, який обдаровував усіх без винятку солодощами. Мені також дісталася від нього шоколадка.
– Пані, завітайте до нашого дому, – ласкаво запросила мене українською мовою до Великої Британії англійська леді. – Я з Лондона, але вже два роки живу в Києві. Мій чоловік українець. Мені дуже подобається Україна.
Англійці пропонували всім узяти участь у розіграші лотереї: спробувати виграти велосипед, авіаквиток, футбольний м’яч з автографами гравців київського «Динамо», телевізор…
– А, може, поласуєте справжньою турецькою кавою? – за рогом зустріла студенток Київського університету лінгвістики, які запросили відвідати Туреччину. Тут пропонували всілякі солодощі, посуд, біжутерію з турецькими оберегами, шарфи. Я спокусилася на браслетик із синього скла, схожого на око.
Екзотична Індія теж має багатющі традиції. На ярмарку можна було не лише придбати національні сувеніри, а й зробити малюнок, на кшталт татуювання, на руці чи обличчі.
У В’єтнамі придбала кілька тарілок із бамбука та підставки під гарячий посуд, у Латвії – 100 грамів мила (його продавали на вагу) з натуральних природних компонентів, збагачених ароматичними оліями. А на здачу мені замість гривні дали два шоколадні євро.
Людей на ярмарку було стільки, що Торговельно-промислова палата гула наче вулик.
– Як прикро, що не володію певною мірою бодай англійською, – бідкалася киянка Катерина Тульська. – Уперше на такому ярмарку, й дуже щаслива, що прийшла сюди. І гостинців усім накупувала, і в стількох країнах побувала. Я болгарка, сподіваюся зустріти тут своїх земляків хоч на хвилинку завітаю до сонячної Болгарії.
А ось діти, школярі не переймалися тим, більшість із них чудово спілкувалися один з одним англійською, німецькою, російською, українською. І поки тата з мамами купували гостинці, їх розважали іграми вихованці міжнародної школи, що на Печерську. На те він і ярмарок, щоб веселитися.
Усі зібрані кошти від такої благодійної акції спрямовані на реалізацію в Україні програм допомоги дітям-сиротам, інвалідам, людям похилого віку.