Їх цінують на батьківщині Шерлока Холмса
Указом царя Миколи II 15 лютого 1914 року було створено Кабінет наукової судової експертизи при судовій палаті Києва. У ті часи в Україні було дві такі установи. Одна функціонувала в Києві, друга – у Південній Пальмірі – Одесі.
– Нині царське дітище офіційно іменується Державним науково-дослідним інститутом судових експертиз, – розповідає його директор Олександр Круть. – У лабораторіях закладу здійснюється понад 50 видів судових експертиз. Наші фахівці досліджують почерки, документи, трасологію, балістику. Вони також виконують автотехнічну, товарознавчу, фізико-хімічну, біологічну, економічну, будівельно-технічну, пожежно-технічну експертизу, експертизу об’єктів інтелектуальної власності та багато інших.
Найголовніше завдання інституту – допомагати слідству та суду.
– Олександре Васильовичу, а помилки в діяльності ваших підлеглих трапляються?
– Інститут не в змозі дати відповіді буквально на всі запитання. Особливо, коли це стосується різних технологічних процесів. Приміром, встановлення якості того чи того виробу. Скажімо, днями до нас звернулися з проханням дослідити пилку для розпилювання граніту. Подібні звернення трапляються вкрай рідко. Тому з фінансового погляду тримати такого фахівця в інституті недоцільно. Оце і є, напевно, наш серйозний недолік.
– Які, скажімо, напрями судової експертизи розвиваються в лабораторіях установи?
– Свого часу виникла потреба проведення досліджень, пов’язаних з аваріями на авіатранспорті. 1998 року в Ефіопії розбився наш військово-транспортний літак – Іл. Експертизу провели в Києві. До роботи залучали і російських фахівців.
Пізніше досліджували український ґвинтокрил, що впав в Кадарську ущелину в Абхазії. Уважно оглянули важкодоступне місце трагедії. Вилучили деякі рештки. А ось тіла пілотів не вдалося дістати. Зона бойових дій. Загинув навіть один із наших охоронців – вибухнула міна-розтяжка. Проте свою роботу виконали бездоганно. Її результати високо оцінили представники ООН, Грузії, Росії. Подібну експертизу також виконували в Сомалі та інших так званих гарячих точках.
Одне слово, цей напрям вельми популярний у нинішньому неспокійному світі. Його і розвиваємо. Як доводить практика, столичні фахівці судової експертизи працюють на високому професійному рівні.
– Останнім часом в Україні досить активно розвивається підприємництво. Зустрічається чимало недобросовісних конкурентів, які підробляють ту чи ту продукцію. Працівникам очолюваного вами інституту доводилося мати справу з фальсифікатом?
– Доволі часто виконуємо експертизу об’єктів інтелектуальної власності, як от, встановлення авторства, власників товарних знаків, послуг і доведення їх незаконного використання.
Приміром, усім відома торговельна марка «Фанта». У Черкасах виготовляли воду фактично під вищезгаданою назвою з приєднанням до неї ледь помітних трьох літер «зія». Внаслідок роботи столичних експертів так званим черкаським бізнесменам довелося відмовитися від використання чужого бренду.
У Кіровограді «винахідливі» ділові люди розгорнули випуск слабоалкогольних напоїв на зразок джин-тоніка, ром-коли. Ці марки запатентовані київською «Оболонню». Товарний знак столичного пивзаводу оцінений у 269 мільйонів доларів США. Тож навіть один відсоток штрафних санкцій од згаданої суми просто ліквідовує фірми, що практикують незаконне виготовлення продукції.
Якось викладачі романо-германської філології Національного університету імені Т.Г.Шевченка видали англо-український та українсько-англійський словники. Через деякий час у продажу вони вбачили подібні примірники, впорядковані іншим авторським колективом. Щоб установити істину, звернулися до інституту судової експертизи. Виявилося: один словник фактично переписали під копіювальний папір – не здогадалися навіть виправити помилки, допущені позивачем; до іншого додали 1000 слів. Тому новий авторський колектив мав право лише на ту тисячу. Не більше.
– Чимало гарячих розмов точиться навколо піратських аудіо- та відеодисків. Ваші фахівці залучалися до розв’язання цієї проблеми?
– Безперечно. До речі, першу експертизу контрафактної продукції в Україні випало робити саме працівникам нашого інституту. Результати роботи київських спеціалістів досить високо оцінили в лондонській штаб-квартирі IFPI-організації, що контролює відповідну продукцію в усьому світі. Ми, окрилені таким успіхом, удосконалили методику роботи. Тепер будь-якому лазерному диску, що не має так званих пізнавальних знаків, наш експерт готовий дати вичерпну характеристику.
– Скільки для такої процедури відводиться часу?
– Для повноцінної експертизи диска британцю достатньо 2-3 хвилини. Українцю потрібно дещо більше часу – близько 30 хвилин. Нам би їхнє суперсучасне обладнання. Тоді перед інтелектом українського фахівця не встояв би весь світ.
– Олександре Васильовичу, ви часом не перебільшуєте?
– Гадаю, досить нам себе принижувати. Українська нація – одна з найінтелектуальніших у світі. У цьому постійно переконувався, буваючи в службових відрядженнях в Австрії, Польщі, Китаї, Росії, Німеччині та багатьох інших країнах. Усі їхні лабораторії обладнано, що називається, за останнім словом техніки. Водночас ті ж австрійці на рік виконують всього 1700 експертиз щодо наркотичних засобів. І вони були дуже здивовані, коли з моїх вуст почули цифру 30 тисяч. І це цілковита правда. Відсутність необхідного сучасного обладнання нині фахівець компенсує своїм інтелектом, винахідливістю, умінням, високим професіоналізмом.
– Як фахівець скажіть, будь ласка, по секрету: якість звучання на контрафактній продукції значно відрізняється від ліцензійної?
– Цифрові технології забезпечують фактично однакову якість. Проблема в іншому – з реалізації в торгових точках ліцензійної продукції, вартість якої 80 – 100 і більше гривень, сплачуються податки, відраховується гонорар автору. З контрафактного ж компакт-диска зиск мають люди, залучені до його виробництва і продажу. І тільки.
– Директор інституту судової експертизи користується, так би мовити, базарною продукцією?
– Безумовно. Я ж не правоохоронець. Та й різниця в ціні просто змушує людей їздити на Петрівку.
Проте не це головне. Непокоїть інше: в столиці працюють підприємства, що виготовляють високоякісні диски. Однак заводи балансують на межі закриття, бо відповідну продукцію в Україну завозять з Європи. З тієї ж Польщі, приміром. Бував я там. Якось придбав упаковку (100 штук) ліцензійних компактів. З них рівно половина виявилася бракованою. То чому маємо українського виробника ганьбити, пригнічувати, купуючи непридатний для вжитку західний товар?
Біда нашої держави в тому, що ми так і не навчилися захищати власного виробника.
– У яких навчальних закладах готуються кадри для такої роботи?
– В усіх можливих вищих навчальних закладах України. Скажімо, я закінчив спеціалізовану фізико-математичну школу в Києві. Потім навчався на фізичному факультеті університету. У перспективі планував займатися наукою. Але після служби в армії чомусь зателефонував до інституту судової експертизи. У його стінах – уже 24 роки. Пройшов усі щаблі службової драбини. Керуючи серйозною установою, не цураюсь і, так би мовити, практичної роботи. Доволі часто здійснюю експертизи.
У стінах закладу працює чимало молодих фахівців. Їм свій досвід передають наші ветерани 79-річний почеркознавець Валентин Берзін і 84-річна Софія Цепенюк.
Існує певна проблема з фізиками, хіміками, програмістами. На українському ринку на цих фахівців існує високий попит. Тому вони, зрозуміло, віддають перевагу фірмам, в яких гідна заробітна платня.
Наша держава активно користується послугами судових експертів, а от належної уваги їм не приділяє.
– Тому вирішили фах фізика змінити на юриста?
– Певною мірою склалася парадоксальна ситуація. Чотири роки на юридичному факультеті Національного університету імені Т.Г.Шевченка викладаю судову експертизу. Окрім того, читаю лекції в академіях суддів та адвокатури. А відповідної освіти не маю. Тож і вирішив отримати диплом юриста.
Відверто кажучи, у своїй діяльності дотримуюсь принципів прислів’я, де згадується про вічне життя й навчання. Тож слухав лекції в комітеті ООН з контролю за наркотиками у Відні. Брав неодноразову участь у конференціях директорів інститутів судової експертизи в Кракові. Викладав в інституті муніципальної поліції в Китаї.
Знань з питань і проблем міжнародної та української судової експертизи достатньо. А от захистити дисертацію, що на 90 відсотків уже готова, не вистачає часу. Та й усе звик робити своїми руками, без сторонньої допомоги...