У кожусі – наче на печі
Зими нам не обминути. І хоч нині ще не потріскують великі морози, це не означає, що їх не буде у січні та лютому. Так чи інакше, а теплий одяг купувати треба, – пухове пальто, шубу, дублянку.
Київ далеко від полюсів холоду, одначе зручна, тепла і до того ж красива шуба чи дублянка нікому не завадить. Власне, ці речі споконвіків користувалися попитом у слов’ян – як жінок, так і чоловіків.
Княгиня Ольга куталася в хутро
Шуба здавна вважалася одягом на Русі, причому її носили усі верстви населення – від селян до знатних вельмож. У давні часи її ніколи не шили хутром назовні. Хоч би яким дорогим та красивим було хутро, все одно його ховали під тканиною. Селяни зазвичай шили шуби овечі, заячі, знать полюбляла кутатися у соболеві, песцеві, у хутро з чорно-бурої лисиці. Покривали хутро сукном, парчею, оксамитом. До речі, такий красивий та дорогий одяг носили не лише взимку, а й влітку і навіть у приміщеннях, під час весілля. Чи не їхню моду перейняли нині вишукані панянки на Заході, у США? Либонь, і ви бачили такі дорогі хутряні шати на плечах розкішних голівудських зірок. Наразі навіть у спекотних тропіках красуні мають у гардеробі легку норкову шубку, бо це престижно. Російська ж завжди була надто масивною та довгою, майже до самих п’ят, прямою, розширеною донизу (поділ до 3,5 м). Спереду вона зав’язувалася шнурками, бо шкода було в шкірках прорізати дірки для петельок. Її шили з довгими рукавами, які теж інколи спускалися до землі і мали спереду до ліктя прорізи. Широкий відкладний комір був з хутра.
У літературі часто можна зустріти вислів «шуба на бобрах». Найбільше цінувався камчатський бобер із сивизною, польський (річковий) коштував трохи дешевше. Чорні та руді лисиці, білки і куниці, каракуль різних кольорів, єноти і соболі служили матеріалом для шуб купцям, багатим промисловцям. У XVIII столітті з’явилися шуби із ведмежого та вовчого хутра. Чоловічі та жіночі шуби хутром зовні почали носити лиш на початку минулого століття.
Наші пращури, надто ж чоловіки, взимку куталися в кожух – просторий, довгий, з великим хутровим коміром. Основним матеріалом для нього була овеча шкіра. Без такого одягу не вирушали в дорогу. Прості селянські кожухи рідко фарбували, тому переважали різні відтінки жовтого. А коли й фарбували, то віддавали перевагу коричневому, чорному кольорам. Фасони теж були різні – приталені, відрізні по талії, прямі. Невдовзі і жінки вподобали такі кожушки – рукодільниці оздоблювали їх вишивкою.
Жінки «змінюють шкіру»
Минув тиждень-другий зими – і на київських вулицях замиготіли шуби, кожушки, дублянки такі чарівні, що очей не відвести. Якось я зустріла свою приятельку, яка мешкає у Великій Британії, і була здивована тим, що у неї немає шуби. «Не кажіть, що ви бідні, – натякнула приятелька. – Такої кількості дорогих шуб на жінках, як у Києві, я навіть у Парижі не бачила».
Справді, ми вміємо красиво одягатися. І хвалити Бога, у наших магазинах достатньо красивих, вишуканих товарів на всі смаки і всі гаманці. Ще донедавна, років зо п’ять тому, престижно було мати кроликову чи нутрієву шубу. Вони і нині є у продажу: кроликова коштує 600 – 700 грн., нутрієва шуба із песцевим коміром – 2 – 3 тис. грн. Шиють їх в Україні. Фасони – один ліпший від іншого. А ось імпортні (ну надто красиві!) мають такі цінники, що доводиться лічити нулі на них. Скажімо, норкова шоколадна шубка престижної грецької фірми коштує 26 – 37 тис. грн., німецької – 23 тис. грн., трохи дешевші італійські – 13 тис. грн. Каракулева розкішна шуба, виготовлена в Італії, коштує 24 тис. грн. Дуже ефектні шуби із білячого хутра – справжній шедевр. І потягне цей шедевр на 26 тис. грн. Ним можна довго милуватися, як витвором мистецтва.
Усе це я бачила у престижному бутіку «Хутро». Поки вивчала цінники та милувалася товаром, дві панянки приміряли одяг – одна шубу з рудої лисиці (за 16 тис. грн.), інша – норкову (з кусочків за 8 тис. грн.). І мали намір їх купити. У цьому магазині, як зауважила продавець Марина Сергіївна, одягаються здебільшого жінки із великим достатком. Норкові шуби тут – від 14 до 48 тис. грн., дублянки – від 3 до 7 тис. грн. Не дивно, що покупців можна полічити на пальцях однієї руки.
Нині в моді різні фасони шуб: прямі, з широкими манжетами на рукавах, з ремінцем (шо ніжніше хутро, то має бути грубішим ремінь), манто і навіть хутряне плаття з оголеними плечима і глибоким декольте, хутряні жакети. Чого лиш не вигадують модельєри? Хіт сезону – стрижене хутро (вишуканою є норка із вистриженими фігурними смугами). Найактуальніші кольори – перлиновий, білий, бежевий, шоколадний, чорний, червоний.
То все розкіш, тому спустімося на землю, а точніше – на ринок. Тут теж достатньо хутряних виробів. Єнотовий півшубок коштує – 3,5 тис. грн., норковий – 10 тис. грн., а шуби відповідно 5 тис. грн., 12 – 15 тис. грн., за шубу і півшубок з каракуля просять відповідно 1,5 – 3 тис. грн. і 1 – 2 тис грн.
Певна річ, хутряні речі теплі, красиві, модні, але ж не вічні – через кілька років «лисіють» в окремих місцях: і не одягнути, і не викинути. Є вихід – здати в ательє, щоб відремонтували. Хороший майстер дасть їм раду: замінить «лисини» іншим хутром або ж таким же, вкоротивши трохи поділ, зробить окантовку зі шкіри. Можна з капюшона зробити, наприклад, комір, а решту хутра використати на те, щоб полатати витерті місця. Одне слово, фантазувати можна, скільки завгодно. Такий ремонт обійдеться у 70 – 80 грн.
Красивим бути не заборониш. А щоб вам узимку ще й було тепло та комфортно, готуйте гроші (200 грн. чи 200 тис. грн., то вже залежить від ваших достатків) і їдьте на ринок, до універмагу, бутіка. Гарних вам покупок!