У рай бомжів не пускають

На благодійності завжди хтось наживався. Тепер, коли на Майдан і Хрещатик привезли купи одягу та харчів, сюди почали стікатися київські бомжі. І не тільки аби перекусити чи вдягтися – дехто торбами виносить нові речі, а потім намагається їх продати. Кажуть, навіть до ломбардів здають. Про ідейність таких візитів годі й говорити, хоч на рукавах у безпритульних – помаранчева атрибутика.

А, може, негуманно проганяти цих нещасних, хай би їли собі й грілися під прихистком вселюдського єднання й милосердя? З цим запитанням я звернулася до відповідального за інформаційну підтримку у наметовому містечку, що на Хрещатику Дмитра Логінова.

«Я здогадуюсь, що вас турбує, – каже Дмитро, – щось на кшталт «майдан – «рай для ніщіх і шутов». За його словами, нині бомжів до наметових містечок не пускають, бо їхні наміри всім відомі. До того ж чимало з них було напідпитку, а в наметовому «сухий закон». Крім того, в наметах є особисті речі, газові балони, а тому пускати таких типів сюди небезпечно. «Ви ж розумієте, – каже Дмитро, – що від п’яного можна сподіватися будь-чого. Це ж не ті люди, які прийшли відстояти власні переконання – їхні ідеї в них на обличчях. А раптом хтось підкине якісь наркотики чи отруту або в бійку полізе».

Водночас Дмитро запевняє, що голодним не відмовляють. Якщо безпритульний просить їсти, його нагодують. Але часто трапляється так, що ситий відразу ж нахабніє: починає просити їжу з собою, а якщо йому не дають – обкладає благодійників лайкою.

Ці нахаби дратують мешканців наметового містечка, дехто з яких уже понад десять днів живе на Хрещатику і спить всього по кілька годин на добу. «Люди втомилися, – каже Дмитро, – їм набридла бездіяльність влади – влади, яка давно ідейно збанкрутіла, мов ті бомжі».