Донбас, не втікай від нас!
Ніде правди діти, Донбас і справді багатий вугіллям та металом. Але мені чомусь нині згадалися думки, висловлені чверть століття тому японським комуністом, гостем чергового компартійного з’їзду. На тезу журналіста, що СРСР багатий корисними копалинами, він зауважив: тут немає чим пишатися, бо це, мовляв, Бог дав, а от самі ви мало що вмієте добре робити, адже ваша продукція, необхідна на щодень, неконкурентоздатна. Всі тоді, звісно, образилися і ще довго переконували гостя в протилежному. Хоча він стояв на своєму і щиро дивувався, як ми не розуміємо, що важливіше освоювати передові технології, адже природні ресурси мають здатність вичерпуватися. Та й в усьому світі регіони, де лише добувають із надр – депресивні.
Життя давно довело, що той японець мав рацію. І в нашому Донбасі це багато хто знає й розуміє. Адже не секрет, що вугільна галузь у нас збиткова. У всьому світі шахти глибші за 700-800 метрів закривають. У Донбасі ж добувають вугілля на глибині трьох кілометрів, у похилих пластах, де окрім відбійного молотка жодної іншої техніки не використаєш. Про безпеку праці в таких умовах годі й говорити. За сумною статистикою кожні 10 тисяч тонн чорного золота забирають одне людське життя. Тому для погашення заборгованості за регресними позовами та одноразовою допомогою через втрату годувальника лише із Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань цього року було передбачено 200 мільйонів гривень.
Але це на легальних шахтах, а в Донбасі, як стверджує народний депутат, лідер незалежної шахтарської профcпілки Михайло Волинець, діє ще чимало й «тіньових», де взагалі ні про яку техніку безпеки не йдеться. А кількість жертв там до жодних статистичних даних не потрапляє. Дехто наживає на цьому гіркому і справді чорному золоті та металі чималі капітали й за короткий час вибився в десятку найбагатших у Європі. Й капітали ці – здебільшого тіньові, бо якби було інакше, не дійшла б до такого занепаду соціальна сфера в цьому регіоні, коли квартири в багатоповерхівках мешканці опалюють кожен, як може. Про теплі батареї і гарячу воду тут давно забули.
За минулий рік Донецька область перерахувала до бюджету України близько 2,5 мільярда гривень, Луганська – майже 900 мільйонів. А на розвиток вугільної промисловості, за даними Міністерства фінансів, цього року з бюджету передбачено виплатити понад 3,5 мільярда гривень. Ще 107,3585 мільйона із Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування було передбачено на створення нових робочих місць працівникам вугільної промисловості, які вивільняються у зв’язку із закриттям шахт. Додайте до них ті 200 мільйонів гривень, які планували виплатити осиротілим сім’ям. Ось і виходить, що сума витрат із державного бюджету в 1,15 раза вища від тієї, яка до української казни надійшла від цих двох областей.