Фантастика Маріїнського
Одне з найцікавіших місць у революційному Києві – краєчок Маріїнсь-кого парку навпроти Кабміну.
Перше, що впадає в око, – своєрідний музей просто неба. Експонати – виліплені зі снігу назви українських міст і сіл. Ліпили їх жителі, що приїхали до столиці по перемогу. Деякі назви – як витвори сучасного мистецтва. Приміром цей: на передньому плані – напис «Стрий», на задньому – велика літера «Ю». Напис «Львів» прикрашений сніговими моделями архітектурних пам’яток цього міста.
Інший об’єкт Маріїнського парку спочатку чутний, а потім уже видимий: барабанщики. Залізними палицями вони б’ють об такі ж залізні бочки. Найбільшим же «барабаном» цього революційного оркестру стала стара газова плита, покладена на бік. Вистукують барабанщики ритми «Ющенко!», «Нас багато – нас не подолати!» та інші популярні зараз мініатюрні віршовані твори. Оскільки барабанщиків багато, то керує ними «диригент», що стоїть нижче на схилі парку. Дочекавшись, поки хлопець відпрацює свою зміну, «Вечірка» звернулася до нього із запитанням, кому належить задум цього індустріально-революційного оркестру. Виявилося, що грати в ньому і навіть керувати ним може будь-хто. Вочевидь, це єдиний оркестр у світі, який має величезну кількість слухачів та непрофесійних музикантів!
Одним із ініціаторів його створення був Михайло з Тернополя. Він п’є чай біля багаття, розведеного у такій же бочці, на яких і грають оркестранти. Бочка – річ багатофункціональна. «Коли ми прийшли на це місце, тут були прихильники Януковича, – розповідає Михайло, – спочатку було три барабани-бочки, а згодом з’явилися інші. Тож єдиного ініціатора немає, це шоу, створене гуртом. Я граю багато – майже дванадцять годин поспіль».
Грати на барабанах подобається багатьом. Ось Тетяна Володимирівна, фотомайстер із Києва, щойно закінчила музикувати і поділилася з нами своїми враженнями: «Неймовірно! Ця примітивна гра на барабані торкається найглибших струн душі, збурює енергію! Це – чудова терапія у напружений час».
Київського митця Кіма Шамбуея музика залізних барабанів надихнула на створення свого шоу: «Зазвичай звуковий фон міста – постійне гудіння автомобілів, їх сигналів – мені заважає. Зараз же, навпаки, усе в місті сприяє творчості: за кілька днів планую написати нові пісні з революційним забарвленням та виступити з ними просто в місті, мабуть, саме на тлі цієї барабанної музики. Гратиму на сопілці й співатиму: за таким принципом, як Білл у фільмі «Вбити Білла».
Особливої атмосфери Маріїнському парку надають багаття та люди, які цілодобово гріються біля них. До багать присунуті лавки, поруч лежать дрова... Здається, перебуваєш не в мегаполісі, а у фантастичному чи інопланетному світі. Тут дух революції розвіюється не так швидко. Беру на пам’ять про нього сувенір: поліно із купи дров.