Музика та революція
Революція в суспільному житті веде до революції в мистецтві. Реакція митців повільна, але ж потік творчої енергії – нестримний. Безумовно: події, які зараз переживаємо, спричинять величезний сплеск в українській культурі, яка чекала на нього давно. Вочевидь, саме Україна і, зокрема, Київ перетвориться найближчими роками на європейський культурний осередок. Революція – найпотужніший рушій культури. До речі, вся сучасна музика виросла з року кінця 60-х – початку 70-х років, який, у свою чергу, виник саме як революційний протест. Про це й мова.
Феномен рок-музики був продовженням бурхливих революційних подій 1968 року в Західній Європі, «паризького травня-68», сплеску молодіжної контркультури. Рок був новим словом у підготовці мас до революційної дії. «Бітлз» вели мирну, творчу боротьбу проти агресії США у В’єтнамі. Лідер-гітарист «Led Zeppelin» Джеммі Пейдж був членом комуністичної партії. Група ж співала про несумісність великого кохання та культу грошей («Whole Lotta Love»), про самобутню індійську культуру, що протистояла ницості «мас-культури», яка нав’язувалася британським неоколоніалізмом. Група «Uriah Heep» співала й засуджувала криваве придушення англійським імперіалізмом ірландського національно-визвольного руху...
Прикладів безліч, але суттю їх залишаться одне: рок-музика завжди була музикою протесту, музикою соціальних перетворень. Підтвердження цього – й негативні факти, що шкодять репутації рок-музики. Скажімо, досить поширеною теорією у 70-ті роки була така: ніби рок-музику створило ЦРУ для маніпулювання свідомістю молоді. До речі, неприродна смерть всіх зірок класичного року також свідчить про те, що їх «прибрали» спецслужби. Джона Леннона застрелили, Джима Моріссона отруїли героїном, Джеммі Хендріксу замість аспірину підсунули смертельну дозу ЛСД. Деякі, схильні до параної, історики рок-музики твердять, ніби й Фреді Мерк’юрі заразили вірусом СНІДу.
Беззаперечний той факт, що Віктора Цоя нахабно вбили. Його пісні були найбільш революційними в колишньому СРСР. Доказом цього є й перевірка часом: на Майдані й зараз скандують «Перемен требуют наши сердца...»
Загалом же доля «російського року» – доволі невтішна: придушувана активність у 80-ті, «гниття» в 90-ті та остаточне перетворення на комерційний маразм на початку третього тисячоліття.
Натомість рок-музика в Україні розвивалася осібно й доволі мирно. Цілком логічно чекати кульмінації цього розвитку саме нині. Навряд чи варто сподіватися гострої соціальності – все ж таки час змінився порівняно з минулим століттям. Енергія, яка зараз оселяється на вулицях Києва має вплинути безпосередньо на творчі методи. Мистецька революція торкнеться всіх сфер життя та перетворить нашу країну на одне з найцікавіших місць у світі.