Треба заряджати іграшку добротою
Із плином часу ми все частіше повертаємося думками у дитинство. Згадуються найкращі свята, найулюбленіші іграшки. Та дехто з іграшками не розлучається все життя. Найперше це люди, що створюють дитячі забавки. Їх не так вже й багато. Частина із них працює з відомою іграшковою фабрикою СП «Гулівер-Інтернешнл».
Домовившись про зустріч з одним із них, відомим художником Володимиром Пйонткевичем, я спробував уявити, як виглядає іграшковий майстер. Може, схожий на Діда Мороза? Але зустрів мене привітний чоловік з легкою сивиною.
– Хто навчив вас робити іграшки?
– Я закінчив Театральний інститут, почав працювати у ляльковому театрі. А там все потрібно робити своїми руками. Вистави слід постійно удосконалювати. Якось за ніч треба було створити безліч маленьких ляльок для вистави. І я взявся за цю роботу. Нічна праця закінчилась успіхом. Театральні персонажі сподобались не лише художнику, а й всьому колективу. Настав час вирішувати: робити ляльки чи гратися з ними. Обрав перше. Та не залишив театр, часто створював спектаклі. Найвдалішою була казка «Терем-теремок», яка здобула перемогу в чисельних конкурсах.
– Що найчастіше надихає на створення іграшки?
– Життя актора – постійні мандрівки. Під час мандрів і з’являлися ідеї нових лялькових образів. Люблю прогулюватися лісом, знаходити якісь чудернацькі витвори природи, що відразу ж малюють в уяві якийсь образ. Інколи достатньо побачити пір’їнку, аби уявити, що це може бути крилом ангела або частиною такого образу як кривенька качечка. Інколи іграшки сняться або ж постають в уяві під час спілкування з внуком Максимом. Малеча винахідливіша, ніж дорослі.
– Дуже трудомістким є процес створення іграшки? Важче створювати велику чи маленьку ляльку?
– У більшості випадків іграшки роблять у декілька етапів, працюючи з глиною, пап’є-маше, поролоном, тканиною. Розміри іграшки не завжди відіграють роль. Важливий процес обдумування конструкції майбутньої іграшки. Це схоже на роботу архітектора. Треба знати форму іграшки, кріплення її окремих деталей. Найбільше люблю створювати іграшки вранці.
– Кажуть, що іграшка має бути доброю?..
– Це правильно, більшість психологів стверджує, що маленькі діти повинні гратися м’якими та теплими на дотик іграшками, жовтих тонів, за формою – округлими. Заряд доброти в іграшку закладає майстер.
– І в дорослих є потреба в іграшках?
– У Києві свої вироби я почав продавати на Андріївському узвозі. І помітив, що іграшки відіграють немалу роль і в житті дорослої людини. Особливо коли познайомився з директором СП «Гулівер-Інтернешнл» Ольгою Лисенко. Вона спершу була у мене постійним клієнтом, а згодом запросила до себе на роботу. Тепер я майстер на цій іграшковій фабриці.
– Які обов’язки художника на іграшковій фабриці?
– Звісно, це творча робота. Я придумую образи, інколи розробляю їх на замовлення. Останнє таке замовлення – красива жабка висотою близько трьох метрів. Довго думав над нею і дійшов висновку, що для її створення треба понад 300 деталей та безліч кріплень.
– У вас є улюблена іграшка?
– Навіть, не знаю. Я люблю всі свої роботи. Інколи їх забуваю, але потім згадую. Наприклад, ляльку «Червона шапочка», яку створив для внучки. Пригадалась авторська іграшка «Дощик». Впевнений, що сьогодні, я навряд чи зміг її повторити. Вона ж робилася під настрій, під погоду.
– Скоро наближаються новорічні свята, які б іграшки ви порадили батькам купити у подарунок дітям?
– Я думаю, що подарунок діти мають обирати самі. Якщо ж вибір таки робитимуть дорослі, то порадив би купити іграшку, яка б символізувала Новий рік.