І за власний дах доведеться платити

Законодавці мають намір стягувати податки не лише з операцій з нерухомістю, а й з її власників. Розроблений законопроект «Про оподаткування нерухомості» передбачає, що з 1 січня 2005 року власники нерухомого майна або особи, які використовують його на правах фінансового лізингу, сплачуватимуть податок згідно зі ставкою, яку встановлять органи місцевого самоврядування, але не менш, 0,5 відсотка і не більш як 1 відсоток від бази оподаткування.

Найімовірніше, такий закон спричинить сплеск різноманітних зловживань, за якими стоятиме небажання сплачувати  цей податок.  Винні в цьому будуть насамперед розробники законопроекту. Фахівці стверджують, що, по-перше, проект Закону передбачає складний механізм його стягнення  з фізичних осіб. По-друге, на сьогодні не визначено порядок проведення оцінки нерухомого майна та не названо орган, який вестиме Державний реєстр прав власності на нерухоме майно. По-третє, проект Закону містить норми, які прямо суперечать Конституції України. Це стосується насамперед фізичних осіб. Так, податківцям надається право входити на територію, де розташована будівля або споруда, з метою уточнення розрахунку бази оподаткування. Це при тому, що Конституція України гарантує недоторканість житла та не допускає проникнення до житла інших осіб, проведення в ньому огляду чи обшуку не інакше, як за обґрунтованим рішенням суду. Урешті, по-четверте, занадто обтяжливим цей Закон може стати і для юридичних осіб, враховуючи, що податок на нерухомість є альтернативним стосовно податку на прибуток, оскільки нараховуть його  на активи підприємств, котрі, у свою чергу, створюють прибутки і з котрих сплачується податок на прибуток. Однак за правильного підходу до його запровадження цей податок міг би стати однією з вагомих статей доходної частини бюджету. Приміром, Швейцарія отримує від цього податку 0,46 відсотка загальних надходжень, Німеччина – 1,1, а в деяких країнах ця цифра становить навіть кілька відсотків. Зрештою, розвинуті країни вирізняються значною диференціацією у стягненні податку, а в Англії, зокрема, податок стягують лише з нерухомості, яку використовують з комерційною метою. За даними кількох інтернет-видань, такий же підхід характеризує роботу податкових служб багатьох європейських країн. В Австрії ставка податку на нерухомість становить близько 0,8 відсотка на рік, а у Франції, залежно від виду власності (приміщення або земельна ділянка) і власного майнового статусу (власник або наймач), громадянин зобов’язаний сплачувати або податок на проживання, або податок на нерухомість, або те й те. В Іспанії податок на нерухомість встановлюють  залежно від кадастрової вартості, визначеної на державному рівні. Мерії й муніципалітети самостійно встановлюють ставку податку в рамках наявних лімітів – 0,4  –  1 відсоток  кадастрової вартості нерухомості (у Мадриді така ставка  становить 0,4 відсотка, а в Барселоні – 0,9).  Така гнучкість характеризує податкову політику багатьох інших європейських країн. Україна теж прагне навчитися в них толерантності у ставленні до своїх громадян. Звісно, однозначно стверджувати цього не можна, але згідно із законопроектом від оподатковування звільняють тільки ту нерухомість, де на кожного зареєстрованого члена родини припадає 21 квадратний метр площі, плюс 20 – на родину. Однак нинішні урядовці запевняють, що не виступатимуть з ініціативою запровадження  такого податку, і найближчі два роки українці –  власники житлових будинків, квартир і гаражів – нічого не сплачуватимуть. Важко  стверджувати, наскільки це доцільно, адже закордонний досвід свідчить про протилежне…