Футболку поверх куртки, якщо вона помаранчева

Прихильників демократії видно здалеку. Ще б пак, у неї такий яскравий колір. Якщо у перші дні помаранчевим суцвіттям буяв лише Майдан та прилеглі до нього вулиці, то наразі й околиці столиці. Бо ж у продажі з’явилися апельсинові трикотажні шапочки і шарфики, светри, футболки. Для останніх нині начебто не сезон, але товар, як не дивно, користується неабияким попитом. Серед зими одягають футболку поверх курток!

– Ледь встигаємо випускати продукцію із символікою революції, – пояснює продавець лотка, що біля головпошти, Світлана. – Умить розбирають трикотажні шапочки та шарфики. Скажімо, сьогодні я продала майже сотню футболок по 20 гривень. Особливо ходовими стали розміри 48-52. А кілька годин тому підходили два богатирі і мало на коліна не ставали переді мною, благаючи, аби я залишила для них футболки 60 розміру.

На прилавках з’явилася сувенірна продукція –  значки «Так! Ющенко»; тарілочки із таким же логотипом. Різко змінили колір свого хутра м’які іграшки.  Собачки, яких продавали чи не на кожному кроці у підземних переходах і на які не дуже звертали увагу  покупці, стали помаранчевими і нині на них неабиякий попит. А що вже казати про апельсинові кульки. Щоправда, деякі «бізнесмени» безсовісно правлять за них 5 грн.

Помітно змінили колір свого вбрання і манекени у вікнах столичних крамниць. У одному магазині навіть рицар одягнув поверх збруї  помаранчевого плаща.  Шаленим попитом користуються карамелі «Так!» Я їх бачила, але скуштувати не довелося.

У секції чоловічих сорочок та галстуків помаранчевих не вельми багато.

– Дефіцит, – посміхається продавець. – Такого ажіотажу давно у нас не було. Україна, схоже, диктуватиме моду  усьому світові.

Зиск мають від революційних маніфестацій і на продовольчих ринках столиці, і  в гастрономах, що у центрі міста. На Лук’янівському надто користуються попитом чай, мівіна, лимони і, звісно, сало. А ось м’яса купують менше, бо воно й донині дороге. Якось, спускаючись на Майдан, я зустріла  гурт чоловіків. У одній руці кожен із них ніс прапори чи транспаранти, а в другій київський торт. Я аж стішилася, думала, що прийшов довгожданний час перемоги, тому й спинила їх.

– Ми вертаємося додому, – пояснив Богдан Васильович із Надвірної, що на Івано-Франківщині, – бо нам на зміну приїхали земляки. Перепочинемо кілька днів і, якщо  буде потрібно, приїдемо знову. Маємо намір боротися до остаточної перемоги. Ми вже нічого не боїмося, бо натерпілися від влади так, що ладні і  під кулі йти. Але хай Бог боронить нас від кровопролиття.

– Дітям гостинців накупили? – показує на торбину. – Певно, не дочекаються тата?

– Торт, звичайно, солодкий  гостинець, але свобода значно солодша, і ми її скуштуємо.

– А я приберіг для доньки апельсина, – додав Захар Петрович. – Чотири дні носив його у кишені по Майдану, не наважився з’їсти.

Утім апельсини і мандарини наразі теж розкуповують дуже швидко? У деяких сусідніх ЗМІ з’явилася інформація, що у центрі столиці складно купити хліб. Так, його розкуповують нині швидше, але ще ніхто не їздив по паляницю із Хрещатика на Троєщину.