Молодь висловила претензії на лідерство

Але лідером ще не стала

Національний чемпіонат, що вперше в історії відбувся в Чернігові, мав тринадцятий порядковий номер. Але старожилів боксерських баталій на ньому майже не було. Вітчизняний бокс узяв курс на омолодження своїх представницьких лав, а тому в рингу князювала, здебільшого, молодь.

Післяолімпійський сезон, як правило, визначальний в будь-якому виді спорту: хтось з ветеранів, задоволений, чи навпаки, виступом на головному турнірі чотирьохріччя, вирішує завершити активну кар’єру, а молодь, що терпляче чекала на свій шанс, поспішає зайняти місце на передньому плані. З огляду на це, чемпіонат України з боксу однозначно оцінити важко. Боксерська перспектива окреслена доволі чітко: молоді бійці зарекомендували себе багатообіцяюче, і не дивно, що принаймні троє з них заслужили особливого визнання: маріупольця Ісмаїла Силлаха проголошено найкращим боксером турніру, хоча три останніх перемоги він здобув, навіть не виходячи в ринг (опоненти відмовилися від поєдинку), а миколаївець Олександр Ключко та Хайсер Сейдаметов із Криму, за оцінками експертів, спільними зусиллями «створили» найкращий бій чемпіонату в Чернігові. З іншого боку, цей популярний вид єдиноборств дещо несподівано залишився без досвідчених атлетів. Одні, як Олексій Мазикін і Віктор Поляков, оповістили спортивний світ про завершення кар’єри серед аматорів. Інші вичікують, прицінюючись до «професіональних» варіантів. А ще хтось, схоже, вирішив пропустити осінній чемпіонат країни з тактичних міркувань, оскільки відбір на світовий аматорський форум, який відбудеться в травні наступного року, здійснюватиметься за підсумками чергової національної першості, що призначена на березень-2005. Зважаючи на відсутність перевірених і на міжнародній арені боксерів, об’єктивно оцінити рівень турніру складно. Бодай тому, що зафіксовано багато неявок і відмов од бою. Навіть фахівці обмежилися компліментами на адресу обдарованих спортсменів і обережними фразами на зразок оцієї: «У них ще все попереду». Що, проте, не заважає констатувати беззаперечний факт: столична команда в Чернігові лідером не стала і вагомих успіхів не здобула, задовольнившись двома бронзовими відзнаками і одним титулом, що розділений навпіл з волинянами. Найцікавіше, що скромний загалом доробок наших земляків дістав однозначне і звичне для чемпіонату пояснення «зміною поколінь». Повіримо на слово. І зачекаймо докладніших пояснень фахівців.