І в брудній калюжі шукати чисте джерело

Перебираю в домашньому архіві давні номери «Театрально-концертного Києва» – видання для театралів-завсідників. Випуски 1980-х, 1990-х років. У кожному з них поміж давно знайомих імен – соліст Київського театру оперети (тепер уже академічного) – популярний, тоді ще заслужений артист, а тепер уже народний, Олександр Трофимчук.

Давня програмка – як старий театральний квиток, що несе спогади й нагадує про враження, які давно пережив, але вони осіли в отих сотах пам’яті, як сонячний нектар. Ось видання 1981 року, в популярній опереті І.Кальмана «Сільва» Трофимчук – у ролі Едвіна. В опереті І.Кальмана «Фіалка Монмартру» (1982 рік) він у ролі Рауля. В опереті Й.Штрауса «Летюча миша» (1988 рік) – Генріх Айзенштейн. У опереті І.Кальмана «Баядера» (1989-й) Олександр Трофимчук – Раджамі. І цього ж театрального сезону в «Принцесі цирку» того ж І.Кальмана він (у ролі Містера Ікса). «Вихідна арія» Містера як і «Вальс-Бостон» з цієї оперети – класичні шлягери, які часто наспівуємо під настрій самі собі.

Пам’ятаю його колоритні образи – Гриця в «Сорочинському ярмарку» на музику О.Рябова. Левка – в «Майській ночі» М.Лисенка. Уже тридцять три роки Олександр Трофимчук, після Київської консерваторії, – на сцені столичного театру оперети. Стільки тих ролей – уже й не полічити. Знявся і в музичних фільмах «Ліричний дует» (1984 рік), «Осіннє золото» (1986-й).

Нещодавно шанувальники зустрілися з Олександром Павловичем у прем’єрній виставі Ж.Оффенбаха «Звана вечеря з італійцями», де він – у ролі Шуфлері. Цією оперетою артист разом із колегами розпочав ювілейний, 70-й, сезон свого театру. На сцені – комічний трикутник, що й створює колізію цієї оперети, – заможний батько, його неслухняна донька й небажаний зять. Саме через спритність зятя інтрига добігає свого щасливого завершення.

«Я перейшов на характерні ролі спокійно, бо ж у театрі час летить невпинно. Не будеш же до 70 років співати Містера Ікса чи циганського барона, – розмірковує Олександр Павлович. – Свого часу мені пропонували ролі в оперетах – дитячих казках. Співав Гната в «Пригодах Гната, бравого солдата». І це було підґрунтя, щоб перейти з героїки на характерну роль. Загалом такий перехід непростий. А тепер я «купаюся» в цьому репертуарі. У будь-якій ролі має бути позиція артиста. І в брудній калюжі – шукати чисте джерело. Хоч би якою роль була. Така моя думка. Якщо мені щось не подобається, то одразу кажу режисерові».

На афішах часто бачимо поряд два прізвища – Олександр Трофимчук і Людмила Маковецька, також народна артистка України. Це – зоряне подружжя театру оперети. Цього ювілейного сезону бачимо їх разом в оперетах  «Вогні рампи», «Ніч у Венеції»… А їхній дует, коли тенор Трофимчука й сопрано Маковецької зливаються в одну потужну ріку, – то свято для душі! Україна славиться дуетами. Але дует змішаний – тенор і сопрано – зрідка зустрінеш, та ж як гарно звучить! Згадаймо пісні «Ой, дівчино, шумить гай», «Перелаз», «Сміються, плачуть солов’ї», «Ой поїхав мій миленький»…

«Коли Платон Іларіонович Майборода почув як ми співаємо його «Київський вальс» (а варіантів виконання його було з десяток), композитор обрав наш дует і ми записали «Київський вальс» на Українському радіо, – пригадує Олександр Павлович. – Загалом же маємо з дружиною записів на радіо – понад три години звучання».

Вокальний дует двох народних артистів Маковецької і Трофимчука – це і компакт-диск «Кумир мій, оперета», і дві платівки, що їх записала фірма «Мелодія». Ось-ось побачить світ їхній новий компакт-диск «Де ти, моя стежино…» Туди ввійде понад 20 пісень – і народні, й авторські твори – на вірші Івана Франка, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Вадима Крищенка, музика ж – улюбленого Олександра Білаша, сучасних композиторів. На компакт-диску – і дует, і пісні в сольному виконанні Людмили Маковецької та Олександра Трофимчука.

«Пісенна творчість, особливо ж народні пісні, – це вічне, те, що тримає у формі», – каже на останок мій співрозмовник.

А я додам: цей, 2004-й рік – ювілейний і в особистому житті Олександра Павловича. Рік запам’ятається і державною відзнакою – орденом «За заслуги».