Шевченків університет: кожен робить свій вибір

Поки представники майже всіх факультетів Київського національного університету імені Тараса Шевченка мітингували під стінами Червоного корпусу, страйкком університету разом із представником молодіжних інтересів у Комітеті національного порятунку Святославом Вакарчуком готувався до вченої ради.

Як з’ясувалося, на багатьох факультетах попри офіційний дозвіл ректора Віктора Скопенка на участь студентів в акціях проходять пари. Крім того, в жодному з «дозвільних» документів нічого не сказано про викладачів. Тож вони зобов’язані проводити заняття навіть якщо на них прийде один студент. Часом так і трапляється, адже багатьом «бурсакам» треба здати чимало лабораторних робіт і рефератів, щоб отримати допуск до сесії.

Ідеальне розв’язання проблеми – оголошення офіційного страйку і перенесення пар на канікули, як це зробили Києво-Могилянська академія і Львівський університет імені Франка. До речі, і студенти, і викладачі були готові пожертвувати зимовим відпочинком заради права відстоювати свою громадянську позицію.

Так ось, незважаючи на холод і сніг, більшість учасників мітингу кілька годин чекала рішення вченої ради. Щоб зігрітися, вигадували танці, співали Гімн України, «Горіла сосна, палала», «Червону руту». Тон задавали Марічка Бурмака, учасники гуртів «Танок на майдані Конго» та «Нумер 482». Час від часу члени страйккому повідомляли про події в нашій державі, за якими стежили в Інтернеті. Оскільки військовий інститут принципово не втручається у страйковий рух, функції охоронців виконували студенти фізичного факультету. І до червоних колон, біля яких виступали керівники страйккомів та гості, справді ніхто сторонній не міг потрапити.

«Високоповажні наші викладачі повинні бути разом зі своїми вихованцями і практичними діями довести вірність тим теоретичним постулатам та гаслам, які вони виголошували на лекціях», – ішлося в розданій всім учасникам мітингу заяві університетського страйккому. На жаль, разом зі студентами мерзли тільки викладачі Інституту журналістики, першого і єдиного підрозділу, керівництво якого офіційно задекларувало підтримку страйкового руху. На більшості ж факультетів студентів просто ставлять у такі умови, коли вони не можуть брати активної участі в політичному житті держави.

Коли Святослав Вакарчук нарешті вийшов оголосити вердикт вченої ради, вже сутеніло. «Я переконався, що більшість викладачів із вами, – зазначив лідер «Океану Ельзи». – Але хочу наголосити на слові «морально». Вони під великим тиском». Вчена рада все ж таки не проголосувала за офіційне оголошення страйку. Це повідомлення студенти, хоч як дивно, не освистали, не звучало навіть звичне уже «ганьба!». Мабуть, українська молодь уже дозріла не лише до активного захисту своїх прав, а й до розуміння – з віком подолати систему все тяжче. І тут юнаки мусять повести за собою людей, які годяться їм у батьки й діди.

Святослав Вакарчук висловив припущення, що великих проблем із сесією у страйкарів не буде, зважаючи на реальні настрої професорів: «Але у вашому університеті, на відміну від Могилянки і Львівського, ініціатива йде знизу, і кожен повинен зробити свій вибір сам».