Зоря жовтогаряча Альдебаран
Події, що, наче вир, захоплюють усю країну, весь народ, оволодівають думками і мріями всіх і кожного, так чи інакше не залишилися без уваги ясновидців минулого. Причому не обов’язково це пророки на кшталт Мойсея або Івана Богослова. Нам уже доводилося звертати увагу читача, як за 129 років до аварії на ЧАЕС у вірші «Могила» катастрофу та її наслідки інтуїтивно передбачав Степан Руданський.
Тему Юрія Яновського і його роману «Вершники» (1932-35) також доводилося порушувати на сторінках «Вечірки». Але наводячи «космічні» уривки з розділу «Шлях армій», ми просто констатували їх незрозумілість, навіть чужорідність щодо основного сюжету, однак ні на йоту не наблизилися до їх розгадки.
Нагадаємо:
«От перед нами, командире, – говорить Чубенкові коваль Максим, – ледве проступає на тьмяно-блакитній високості червона зоря Альдебаран на сході, вона підноситиметься вище й вище, скоро все сузір’я (Телець – Авт.), вісім видимих зір, проступить на потемнілому небі – гострим кутом, журавлиним ключем вічності. А тоді наді мною горів Південний Хрест…» (Юрій Яновський. Твори в п’яти томах. К.,1983, т.ІІ. с.379).
«Південний Хрест сяяв над нами, Артем розповідав, я – слухав» (Там же, с. 380).
«Чубенко сидів, тримаючи в руці залізну троянду, високо над ним миготів Альдебаран і все сузір’я – журавлиний ключ вічності». (Там же, с.382).
«Зоря Альдебаран, – для чогось сказав Чубенко, – журавлиний ключ вічності» (Там же, с.395).
Звичайно, ці вирвані з контексту цитати мало що прояснюють. І все ж, чутливий і уважний читач не може не відчути, що Юрій Яновський, письменник з того самого роду Яновських, з якого походив Микола Гоголь, ніби протиставляє два конкретних сузір’я – Південного Хреста і Тельця. При цьому – випадково чи ні, важко сказати – він припускається помилки, називаючи альфу Тельця Альдебаран «червоною зорею». Може, його змусила це зробити всюдисуща ЧЕРВОНА цензура? Адже річ у тому – і це загальновідомо, – що Альдебаран, одна з найкрасивіших зірок нашого неба, має ЖОВТОГАРЯЧЕ, ОРАНЖЕВЕ, ПОМАРАНЧЕВЕ забарвлення! Власне, ця зірка подвійна і складається з двох світил – K5III i M2V, жовтогарячого і червонуватого, які разом і створюють помаранчевий колір. Натомість альфа Південного Хреста, також подвійна зірка, складається з двох світил – B1IV i B1. Щоб мати уявлення про колір альфи Південного Хреста (це сузір’я можна спостерігати лише з південної півкулі), знайдіть зодіакальне сузір’я Діви і найяскравішу його зірку – Спіку (Колос) (B1V). Колір її – БЛАКИТНО-БІЛИЙ!
Отже, Юрій Яновський у романі, присвяченому громадянській війні в Україні 1917-20 рр., ніби «зашифрував» події далекого 2004 року, коли «журавлиному ключеві вічності на чолі з жовтогарячим Альдебараном» доведеться протистояти «блакитно-білим» нащадкам Артема, а породжена останнім так звана Донецько-Криворізька республіка постане з небуття Південно-Східною примарою (Південний Хрест). І хоч у романі ні словом не мовиться про те, чия візьме гору, та ми віримо, що ВІЧНІСТЬ журавлиного ключа, на якій наголошує автор, не пустий звук і що пов’язується вона з оранжевою красунею-зорею невипадково.