Не ті порядки, на які розраховував Путін?
Останній тиждень свідчить: зі змінами в Україні відбуваються небачені до цього зміни і на Старому континенті. Так, під час свого останнього візиту до Києва легендарний польський президент Лех Валенса вигукнув «Слава Україні! І її народу!». Європейські парламентарі з Німеччини, Голландії, Естонії та Польщі одягаються у помаранчеве, перед камерами смакують лише апельсини, а провідні кутюр’є проголосили оранж наймоднішим кольором цієї осені.
Але перед цим українська громада зробила неможливе – за кілька днів вона змінила ставлення до себе з боку цілої Європи і здобула повагу міжнародної спільноти. Це те, чого нашій владі не вдавалося зробити протягом тринадцяти років. І лише російський президент, додавши «ложку дьогтю», назвав події в Україні «безпорядками», бо, мабуть, це не ті порядки, на які він розраховував.
Побіжні підсумки саміту «Росія – Євросоюз» у Гаазі підтверджують те, що відносини між Москвою та Брюсселем украй напружилися через втручання Росії в українські справи. Схоже, що ці ретельно вибудовані дружні зв’язки Путіна з лідерами країн «старої Європи» дали тріщину. Публічно це вилилося у гостру полеміку.
«Я переконаний, що ми не маємо морального права штовхати велику європейську державу до масових безпорядків», – заявив Путін у Гаазі. У свою чергу Європарламент у заяві Комітету закордонних справ відкидає звинувачення з боку російського президента, що ЄС і міжнародне співтовариство, підтримуючи вимоги українського народу про чесні вибори, закликає до насильства.
Також на саміті прем’єр Нідерландів, який зараз очолює ЄС, Ян Петер Балкененде сказав, що ставлення Росії і ЄС до ситуації в Україні відрізняється. «Вибори не відповідали міжнародним стандартам – я спираюся на оцінки ОБСЄ, тому ЄС не може прийняти їхні результати», – заявив Балкененде.
Минулими вихідними полеміка між Росією та Заходом продовжилася. Так, зокрема, глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що «спроби кількох держав перевести ситуацію за межі правового поля України нас насторожують... Тим паче, коли в деяких європейських столицях заявляють, що вибори не визнають, і наступна їхня теза говорить про те, що Україна повинна бути із Заходом... І взагалі, такі заяви спонукають думати про те, що комусь дуже хотілося б провести в Європі нові роздільні лінії».
І водночас західна преса критикує позицію європейських лідерів за нерішучість у розмовах із Путіним. Так, німецька газета «Франкфуртер Альгемайне» вважає, що, якби Путін справді хотів, щоб відбулися вільні вибори в Україні, то мав би підтримати пропозицію міністра закордонних справ Німеччини Йошки Фішера про їх повторне проведення під контролем міжнародної спільноти.
«Однак Путін хоче і після виборів в Україні зберегти вирішальний вплив у цій країні», пише німецька газета. «Настав час, щоб сказати Путіну, що нафта і газ – не найбільші цінності Заходу», – зазначають німецькі журналісти та політологи і пропонують нагадати російському президентові, що він теж залежний від Європи. Адже, як відомо, 52 відсотки торговельного обороту Росії припадає на Євросоюз.
Також французька газета «Ле Монд» запитує: чи позиція Європи щодо України, Молдови і країн Кавказу мусить бути підпорядкована її стосункам з Росією? Інакше кажучи, чи хочемо ми такої Європи, що поділена на сфери впливу, як під час «холодної війни»?
Усе це свідчить про початок гострої дискусії в Європі про нову зовнішню політику об’єднання, поштовхом для якої стали події в Україні. Адже ще нещодавно у країн «старої Європи» серед пріоритетів зовнішньої політики не було України. Це підтверджували і німецькі аналітики. Так, ще тиждень тому аналітик німецького Інституту міжнародної політики в Берліні Кай Олаф Ланг зазначив, що Німеччина на відміну від Польщі не бачить в перспективі України серед членів Європейського союзу. За словами експерта, зовнішня політика Німеччини будується на тому, що «Україна в тіні Росії, якій Німеччина приділяє першочергову увагу».
А вже нині німецькі політики відкрито дискутують із російським главою держави. На думку німецького політолога Александера Рара, з перемогою Ющенка Україна може отримати перспективу вступу до ЄС. «Ще кілька днів тому здавалося, що Україна не мала жодного шансу приєднатися до Європи, багато хто на Заході думав, що Україна все одно «піде» зараз до Росії. Усе це протягом двох-трьох днів цілковито змінилося: якщо Ющенко виграє, Україна отримає, можливо, перспективу вступу в ЄС, у НАТО», – сказав Рар.
Минулої неділі я зустрів на Майдані свого давнього польського друга, політолога, викладача Познанського університету Петра Андрусечка, котрий з групою своїх студентів приїхав в Україну. І чи не найвідвертішим їхнім зізнанням було те, що нині ж в Україні, як і під час навали Чінгісхана, можливо вирішується доля сходу Європи, якщо не цілого континенту…