Народ, якого правди сила ніким
Поблукавши Привокзальною площею, помітив невелику групу людей із синьо-білими прапорами і попрямував туди. Кілька молодиків із синіми стрічками на одязі байдуже дивилися на перехожих та мирно розмовляли з прихильниками Ющенка. Не відмовили вони у спілкуванні і кореспонденту «Вечірки».
Слава (прізвище назвати відмовився, аргументуючи це тим, що боїться, чого боїться не пояснив): «Нещодавно приїхали до столиці (опускає голову і знизує плечима), мабуть, для того, щоб кияни побачили, що в Донецьку теж живуть нормальні люди і ми не бидло. Ну і підтримати Януковича також. Хоча відразу видно, що ми краплина в морі – помаранчевих тут мільйони, а нас зараз трохи більше двох десятків. Особисто я дуже радий, що прихильники Ющенка не налаштовані агресивно, а то, зважаючи на їх кількість, нас просто розтоптали б». Коли я сказав Славку, що в столиці ніхто не вважає мешканців Донецька людьми іншого сорту і що саме «проффесор» називав людей бидлом, хлопець тільки опустив голову: «Нам казали, що команда Ющенка ненавидить донецьких людей і, якщо стане Президентом, життя нам не буде…»
Мою увагу привернув чоловік, який контрастував із синім натовпом, а особливо помаранчева табличка на грудях «Ющенко, Донбас з тобою!». Іван Левшин з Макіївки не побоявся назвати своє прізвище: мовляв, нехай люди знають кого насправді підтримує Донецька область. «На Донеччині людей дуже залякують, – каже він. – На виборах Президента я був спостерігачем, і мене силою намагалися викинути з виборчої дільниці, та я все ж туди повертався. А під час підрахунку голосів у 54 окрузі директор трамвайно-тролейбусного депо Мастеровенко, підлеглі якого були членами комісії, власноруч, нікого не соромлячись, ставив на бюлетенях за Віктора Ющенка, другу галочку – за Януковича! Тобто псував бюлетні. Донбас також за народного президента. Я впевнений, що мої земляки перестануть боятися».
Добрим киянам байдуже звідки приїхали протестанти з Донецька чи зі Львова. До табору синіх постійно підходили люди з їжею та гарячими напоями. Коли одна агресивна жіночка лайками відганяла доброзичливців, то киянка розплакалася: «Хіба я запронувала щось негоже? Заварила чаю та напекла пиріжків, принесла приїжджим, адже всі ми люди. За що ж мене лаяти?» Так ота агресивна жінка зустріла і лікаря з помаранчевим шарфом, який запропонував надати допомогу хворим: «Тєбє что-то боліт? Валі отсюда, а то щас полєчім».
Увагу привернула інша жінка, яка стояла трохи осторонь, витираючи сльози. Марина Степанівна приїхала до столиці з Луганська. Вона спочатку зовсім не вірила, що у всьому Києві панує така доброзичливість, як на Хрещатику: «Я приїхала сюди зі своїм чоловіком та двома синами. Вдома нам погрожували, казали, якщо поїдете до Києва, можете не повертатись. Дуже здивувалися, коли нас запросив ночувати до себе додому київський підприємець. Ми настільки вражені добротою киян, що я не знаходжу слів, як ми про все це будемо розповідати вдома. У Луганську, як я знаю, теж багато проголосували за Ющенка. Інша річ – як полічили усі ці голоси…»
Ось група людей, які тримають плакати «Харків – це Україна! Ющенко – український президент!». Юлія Володимирівна, яка нещодавно приїхала до Києва з Харкова, каже: «Усі ми дуже боїмося, того, що висунула наша харківська влада – думки про автономію. Мушу сказати, що міська харківська рада від цього відмежувалася, як і більшість харків’ян».
На Південному вокзалі, розговорився з хлопцем, якого звати Ігор. Він приїхав із Запорізької області і третій день не може отямитися від побаченого. «У Києві я наче вдихнув повітря свободи. Не повіриш – ми живемо в жахливому інформаційному вакуумі. У нас усі впевнені, що країна святкує перемогу Януковича! Коли я зателефонував додому і розповів, що в столиці величезна акція народного спротиву через фальсифікацію виборів, батьки спочатку подумали, що я з глузду з’їхав. Коли мама почула, як сотні тисяч людей скандували «Ющенко!», вона заплакала і сказала, що розкаже про це усім нашим знайомим і колегам на роботі».
...Побувавши на вокзалі, я остаточно переконався – цей народ здолати не можна, бо він об’єднується і вірить у силу свого єднання.