На Пилипа є шанс покаятися
28 листопада православні вшановують Апостола Пилипа. А наступного дня розпочинається Пилипівський піст, що триватиме впродовж 40 днів аж до Різдва Христового. Головна суть будь-якого посту – очищення і оновлення душі людини. Тому в останній день перед ним, тобто завтра, у християн – заговини, або як їх іще називають у народі – запуста. В цей день годиться сходити до церкви, покаятися у своїх гріхах і пробачити образи своїм ворогам – тим, яких знаєте і про яких навіть не відаєте. Заговини дають завтра останній шанс і чинним представникам української влади гідно зійти з політичної арени, щиро покаявшись перед народом у всіх своїх гріхах і попросивши прощення за них у терплячих і толерантних громадян. Бо післязавтра вже буде пізно…
Поняття дотримання посту включає утримання від веселих розваг, гніву, злості, лихослів’я, а також обмеження в їжі. Вважається, що вживана їжа визначає духовний стан та помисли людини. У дні посту існує певний режим харчування зі споживанням дозволених у цей період продуктів і тимчасовим обмеженням скоромних харчів. Під час Великого посту варто утримуватися від м’яса і молока у середу і п’ятницю – так звані пісні дні, а також від скоромної їжі.
Свято Пилипа – це останній день напередодні посту. В кожній оселі готували чимало смаковитих страв – борщ, локшину, пиріжки, вареники, смажене м’ясо, птицю. За давнім звичаєм, до батьків обов’язково мали прийти «на вечерю» дочки із зятями, котрі недавно пошлюбилися, а також запрошували кумів та одиноких сільчан.
Слово за словом, і в гурті зав’язувалася цікава розмова про врожай, господарські статки, молоді літа. А тим часом вправні руки господині швидко збирали на стіл. Усі сідали за вечерю. Співали пісень. Пилипівські вечорниці, як правило, тривали за північ, а коли наставав час розходитися по домівках, молодиці домовлялися про сходини – після Пилипа можна починати прясти кужіль на полотно.
У кожній сім’ї готували останні в році м’ясні страви, смажену капусту й голубці. Увечері відбувалися великі вечорниці з танцями. «Хто не гуляє на запуста, той буде грубий, як капуста», – мовить прислів’я. Після вечорниць дівчата і хлопці домовлялися про ворожбу на Катерини та Андрія. Тепер аж до Різдва не дозволяється гучних вечорниць з музиками і весіль. Великий піст у наших предків був смутком за «помираючим Сонцем», яке дедалі нижче опускалося над небосхилом. Ніч в уявленнях людей завжди була пов’язана з дияволом та його слугами: відьмаками, вовкулаками й іншою нечистю. Під покровом ночі ті завжди бешкетували і завдавали багато прикростей.
На заговини збиралися також хлопці й дівчата. Тим, хто не встиг заслати сватів або не дочекався їх, доводилося продовжувати парубкування та дівування. В таких випадках казали: «Пилип не до всіх прилип». Якщо для жінок Пилипівський піст найвідповідальніший для прядива, то чоловікам належало вдосталь заготовити на зиму дров: як-не-як, з цього часу починалися морози й заметілі. Тому й жартували: «Як хочеш лози, то в Пилипівку вози».
Піст вводить обмеження не лише на їжу, а й на одяг, крім цього, суворо обумовлюються правила поведінки. Так, дівчатам раніше в піст заборонялося носити сережки й стрічки, жінкам – одягати сорочки з червоною вишивкою. І, можливо, через оті строгощі такими очікуваними й радісними були зимові святки. Під цю пору припадає найкоротше сонцестояння, а тому, як слушно мовить прислів’я: «У Пилипівку день – до обіду».
Церквою передбачене звільнення від посту недужих фізично і розумово, вагітних, жінок, що годують дітей, людей, зайнятих важкою працею, а також тих, хто видужує після важкої хвороби, убогих, що живуть на милостиню.
У перший день посту селяни спостерігали за погодою: «Яка ніч у Пилипівку, такий день у Петрівку», «Якщо на Пилипівський піст лежить сніг, то він лежатиме до повені» тощо.