«Почепіть свій шарфик хоч на тин»

Помаранчевий колір, який став символом вибору чесних українців, у столиці всюди. Теплими вогниками палає атрибутика демократії на тлі першого снігу, зігріваючи серця людей вірою і надією у справедливість. Майже кожен дорослий, виходячи з дому чи то на роботу, чи на демонстрацію, чіпляє хоч маленьку стрічечку в петлицю чи на ручку сумки.

Діти ж наслідують приклад дорослих. Але вчора в деяких навчальних закладах Виноградаря учням заборонили приносити до школи будь-яку символіку опозиції. Кажуть, таку вказівку вчителям дали на педраді директори шкіл, а тим у свою чергу – в районному управлінні освіти. А в школі-дитсадку, що на проспекті Свободи, навіть радили батькам, що приводять зранку дітей, залишати за порогом закладу все помаранчеве.

– Почепіть свій шарфик хоч на тин, а як виходитимете, то заберете, а в школу з ним не заходьте! Не збурюйте мені дітей! – роздратовано сказала вчителька молодому батькові.
– Може, забороните їсти дітям й апельсини з морквою, вони теж мають «революційне» забарвлення? – відрізав той.

Чи йдуть на користь такі «уроки» антидемократії, я мала нагоду вчора переконатися на власному досвіді.

Днями мої сини-школярі гралися в своїй кімнаті. Зазвичай вони галасують, сперечаються, а іноді й б’ються, як усі хлопці. На якусь мить за зачиненими дверима стало підозріло тихо. «Мабуть, роблять якусь шкоду» – подумала я, і підійшла до дверей. Діти, притискаючи маленькі долоньки до грудей, тихенько співали: «Ще не вмерла України...» Обличчя були серйозні, а голови перев’язані помаранчевими стрічками. Я тихенько зачинила двері і заплакала від гордості за своїх маленьких патріотів.