Андрій ВОРОНІН: «Мої найкращі матчі – попереду»
Андрій Воронін уже має певний досвід виступів у національній футбольній дружині, тож і новачком його не назвеш. Але для багатьох саме гра цього форварда проти турків у Стамбулі стала справжнім відкриттям. Можливо, тому, що наш «німець» беззаперечно господарював у середині поля й наділяв партнерів особливо зручними передачами…
«Вірив у можливість перемоги»
– Андрію, сподівалися на місце в основному складі після не зовсім успішного виступу в Львові?
– Хіба що сподівався. І невдалий львівський досвід тут ні до чого. Просто в команді Блохіна місце в «основі» нікому не гарантоване. Можна сказати й так: розраховував на появу в «старті», бо набув останнім часом непоганої спортивної форми, а для нинішнього наставника національної команди цей аргумент істотний і, либонь, найважливіший. Останнім часом ситуація в колективі справедлива, як ніколи: хто найкраще готовий, той і виходить на поле. Звісно, за винятком якихось тактичних нюансів.
– Коли ступали на газон стамбульського стадіону, вірили в перемогу?
– Навіть не думав про це тієї миті. Просто був заряджений на боротьбу і будь-які роздуми відігнав геть зі свідомості. Але вирушав до Туреччини з упевненістю в тому, що можемо виграти. І навіть кадрові проблеми, про котрі дізнався буквально в останній момент, переможного настрою не пригнітили. Можу навіть сказати, на чому базувався мій оптимізм. Це мікроклімат у двох колективах. У нас він, судячи з інформації, якою володію, значно сприятливіший, оскільки турки переживають складний період зміни поколінь.
– А що, на вашу думку, стало в підсумку вирішальним фактором у перемозі українців?
– Згуртованість і безпомилковий вибір ігрової тактики. Ми точніше врахували слабкі місця турків, аніж вони – наші. Звісно, допоміг і «швидкий» гол: господарі побігли відігруватися й оголили тили, а ми, спіймавши кураж, уже не «відпустили» їх.
«Обов’язок форварда – забивати»
– Як ставитеся до розхожої думки про те, що стамбульський матч виявився найкращим для Вороніна в складі національної команди?
– Як на мене, були й кращі матчі. Наприклад, дворічної давнини з греками в Києві. Чи результативна нічия з іспанцями…
– У згаданих поєдинках ви забили м’ячі суперникам. Чи правильно ми зрозуміли, що для форварда найважливіше відзначитися голом?
– Правильно, бо забивати м’ячі – головне призначення форварда. «Сухостій» зазвичай можуть вибачити лише після командної перемоги. Так і в Стамбулі: ми виграли, тому й забули всі про те, хто саме відзначився голом.
– До речі, ви могли зробити це ще до перерви…
– Міг, але поцілив м’ячем не в порожні ворота, а в поперечину. Добре, що це сталося за рахунку 2:0. Тож «відбувся» легким переляком і кепкуванням друзів. Коли пролунав фінальний свисток, усі, немов змовившись, накинулися на мене. Мовляв, якби забив, то всі муки скінчилися б ще до перерви. А так довелося «перти плуга» весь другий тайм… Жарти, звісно. Проте в кожному жарті, як відомо, є частка жарту. Мушу зробити правильні висновки, щоб налагодити приціл у наступних матчах, які будуть дуже важливими для нас.
«Мікроклімат у збірній здоровий, як ніколи»
– І ще трохи про жарти. Маємо на увазі поширену в засобах масової інформації плітку про конфлікт Олега Блохіна з довговолосим Андрієм Вороніним.
– На жаль, декому з журналістів і справді забракло почуття гумору, коли вони переказували публічно слова нашого тренера про ножиці. Блохін жартома зауважив, що поголить мене, якщо не гратиму так, як треба, а дехто сприйняв його слова за чисту монету.
– І все-таки конфлікт мав місце? Пригадуємо ваш демонстративний вихід з поля у Львові…
– Конфлікту не було. Так, емоції, робочі нестиковки в спорті трапляються не рідше, ніж у мистецтві чи на виробництві приміром. Але конфлікту – не було. І, мабуть, взагалі не може бути за атмосфери, що панує в команді Блохіна. Ще раз наголошу: вона здорова, як ніколи. Якби мене запитали про найвагоміше досягнення нового тренерського штабу, то я відповів би однозначно: Блохін згуртував колектив однодумців. Нас об’єднує єдина мета – виграти світову кваліфікацію, і всі готові викластися задля цього стовідсотково… Знаєте, в чому сила Блохіна? Він спілкується з кожним гравцем!
– А виграти кваліфікаційний турнір нам до снаги?
– Я вірив у це ще до початку групових перегонів. І, тим паче, вірю нині, коли саме ми очолюємо турнірну таблицю. Проте повірте мені на слово: все найскладніше для національної команди – ще попереду. Навіть після 3:0 в Стамбулі. І, відповідаючи на ваші попередні запитання, скажу, що і найкращі мої матчі – також попереду. Так і напишіть: Воронін вірить в світле майбутнє.