Зупинений час

Третя декада нинішнього листопада воїстину може стати доленосною. У нас іще є шанс довести світовій спільноті та передусім самим собі, що ми таки НАРОД. Мене завжди брали сумніви щодо всеосяжності відомого вислову Бісмарка: «Народ має такого правителя, на якого заслуговує». Чомусь вірилося, що ми заслуговуємо на кращого. Проте упродовж тринадцяти з гаком років мали те, що мали.

А що тепер? Сприйняти як належне сумнівну «арихметику» Ківалова і повірити на слово – «век воли не видать» – вихованцеві пенітенціарних закладів, що наступні п’ять, а то й усіх десять років на нас чекає благоденствіє і процвітання? Нині поки що чинний глава держави, перебуваючи свого часу в дружній для нього РФ, любив розмірковувати: «Мы, хахлы, немного с придурью». Леоніде Даниловичу! Та не до такої ж міри, як ви те собі удумали.

Поки увесь цивілізований світ занепокоєно спостерігає, що діється на українських теренах, правитель Росії, перебуваючи у далекій Бразилії, шле Януковичу телефонні вітання. Вікторе Федоровичу, пан Путін часом не радить вам занадто непокірних «хахлов» «мочить в сортире?» Слідом за президентом всєя Росії обізвався і керманич Білорусі. А як же інакше! Адже спостерігачі від СНД визнали вибори в Україні напрочуд демократичними. Це так, як жителів тропічної Африки призначити б суддями змагань з фігурного катання.

Але то все зі сфери неймовірного. Я ж вам житейське розповім. В одному з ра-йонів Київщини після першого туру показники «ядиного» були настільки мізерні, що тамтешня влада вирішила на другий тур мобілізувати всі наявні резерви. За кожним керівником районної ланки закріпили певні дільниці і довели план до двору. Так ось, у кількох населених пунктах як елемент агітації виборцям пропонували безплатну… отруту для гризунів. Аби лише тільки проголосували. Хтозна – чи отрути забракло, чи вже виробився імунітет проти неї – але в другому турі на цій дільниці ужинок голосів у провладного кандидата виявився ще меншим, ніж 31 жовтня.

Чи варто вірити Бісмаркові – дізнаємося вже найближчим часом.