Зовнішня політика – в руках школярів
У одному із класів 185-ї середньої школи Святошинського району проходив дуже цікавий факультатив з польської мови. П’ятеро старшокласників вільно й грамотно запитували про все на світі директорку Варшавського ліцею імені Стефана Баторія пані Малґожату Зубер-Зелекс та її чоловіка, викладача фізики й математики Владзімежа Зелекса. Поруч із варшавською гостею приховувала хвилювання за привітною посмішкою викладачка польської, студентка п’ятого курсу Славістичного університету Катерина Пташинська – діти вивчали мову великого Міцкевича всього кілька місяців, тож це було своєрідним іспитом і для неї. Візит польських освітян був знаменною подією. Варшавський ліцей – один із найстаріших і найкращих у країні, саме в ці дні Польща відзначала День Незалежності, а Україна – Рік Польщі.
Ця дружба зародилася ще 2003-го. Директор школи Євген Щербаков розповів, що на запрошення освітян їх торік відвідала сенатор Польщі Гражина Станішевська, яка очолює Комітет із освіти й науки. Вона створила в Польщі унікальну програму «Інтеркласа», успішно презентувала її в Європі. За допомогою мережі Інтернет діти з усієї Європи викорстовували спільне поле бібліотек, брали участь у численних пізнавальних та розважальних проектах, олімпіадах. «Інтеркласою» зацікавилися у 185-й школі, запросили Гражину Станішевську в гості, аби більше про це дізнатися. Вона приїхала й розповіла чимало цікавого. Тим часом у 185-й вирішили факультативно вивчати польську й почати шукати кваліфікованого викладача. З’ясувалося, що завдання нелегке, але врешті натрапили на юну красуню Катерину Пташинську, яка навчається на факультеті польської мови та Літератури і англійської мови, й перший урок польської, на який знана сенаторка спеціально приїхала до 185-ї школи вдруге разом із радником Польської Амбасади Наталею Бришкою-Запур, пройшов, як годиться. Пані Гражина подарувала учням карту своєї країни й підручники. Після вступу Польщі до Євросоюзу кандидатуру Станішевської висунули на престижний пост – відповідальною за частину Східної Європи, до якої входить і Україна. Учні й педагоги 185-ї дуже за неї вболівали, підтримували через Інтернет і одними з перших привітали з успіхом. Сенаторка познайомила колектив школи (також через Інтернет) із директоркою Варшавського ліцею Малґожатою Зубер-Зелекс. Та запросила взяти участь у Всепольській учнівській конференції «Цінності і ми». Від школи поїхали – лідери учнівського самоврядування, члени батьківського комітету і вчителі. Конференція всім сподобалася, бо обговорювалися питання, близькі й українським школярам: чи завжди потрібна вища освіта, знання іноземних мов, і чи не знівелювали моральні цінності бурхливі XX та XXI сторіччя. Після конференції Варшавський ліцей та 185 школа уклали протокол про наміри, довго спілкуватися через Інтернет, після чого відбулася ця зустріч.
Радість від спілкування трохи затьмарило те, що не приїхали польські учні. Ті, хто вивчає польську, одразу ж запитали в пані Малґожату, чому. Вона відповіла, що їх не відпустили батьки, злякавшись занадто бурхливих президенських виборів. Євген Миколайович висловив сподівання, що вони зможуть приїхати навесні.
Вдовольняючи допитливість святошинців, польські освітяни розповіли про традиційний випускний бал. Раніше він проводився двічі – до й після випускних іспитів. Усі були строго, за етикетом одягнені у вечірні сукні й фраки. Тепер бал один – до іспитів, але традиції збереглися: перший танець – обов’язково полонез, відтак – театральні сценкі про шкільне життя. Обов’язково танцюють вальс – учні зі вчительками, учениці – із вчителями, юнаки з мамусями, а дівчата – з татусями. Поблажливо, по-доброму посміхаючись, пан Владзімеж сказав, що хоч давніх традицій і дотримуються (деінде навіть мазурку танцюють!), але відпочивати по-сучасному ніхто молоді не забороняє й друга частина балу перетворюється на дискотеку. На запитання, чи вивчають у Польщі українську мову, пані Малґожата відповіла, що кожен навчальний заклад наймає викладача, якщо набирається 10-15 бажаючих, у регіонах, де мешкають українці. Але таких небагато – росіян і литовців, приміром, набагато більше.
Польських освітян цікавили підручники з фізики, математики та збірки завдань на олімпіади з цих дисциплін. Треба було бачити, як заблищали очі у Владзімежа Зелекса (він – один із найкращих у Польщі фахівців, який готує переможців олімпіад), коли він побачив на столі давні, ще з радянських часів книжки. Їх йому й подарували. Переможцеві торішнього районного конкурсу «Вчитель року» Ігорю Гонтаренку польські гості подарували привезені книжки. Між ним і паном Владзімежом одразу ж зав’язалася розмова про тонкощі викладання точних наук – 185 школа спеціалізується з їх вивчення, а також – англійської. Польські освітяни розповіли, що найвище вчительське звання у їхній країні – дипломований учитель (щось на кшталт нашого відмінника освіти). Але це звання нелегко заслужити, навіть захистивши одну чи дві дисертації з «рідного» предмета.
Перед тим, як вирушити на екскурсію по школі, а відтак – історичними місцями Києва, святошинські та польські педагоги обговорили робочі питання турніру з фізики й математики, який відбудеться в Києві у лютому-березні наступного року. Обмінювалися досвідом, порадами, хоча за перемогу й змагатимуться окремо. Панове Малґожата і Владзімеж обіцяли всіляко сприяти вивченню польської у дружній київській школі. Катерина Пташинська, яка майже нічим не відрізнялася від старшокласниць, сказала, що залюбки викладатиме в школі польську після закінчення інституту. На запитання, звідки так досконало знає українську, відповіла, що це – родинна традиція. Рідною мовою вдома спілкуються мама – медичний працівник, тато – науковець з технічних наук і старший брат. І зауважила, що це дуже допомогло їй при вивченні польської та англійської, бо нема жодних проблем із перекладом при спілкуванні з закордонними гостями.
Шанованим польським гостям показали в Києві все найкраще. Директор школи Євген Щербаков сказав, що вони були задоволені та приємно вражені побаченим. Словом, візит удався.