Перспективи залежать від виборів
Україна вкотре переконалася – за результатами виборів стежитимуть не лише в штабах обох кандидатів в президенти чи на майдані Незалежності, але й у штаб-квартирі Європарламенту.
Учора Польща, яка головує в європарламенті, в черговий раз продемонструвала своє прагнення стати адвокатом України в Європейському союзі. Польські депутати домагалися ухвалення резолюції, де було б дано чіткіший сигнал Києву щодо перспектив членства в ЄС. На жаль, резолюцію так і не було ухвалено.
Чому полякам не вдалося переконати своїх колег? Із таким запитанням «Німецька хвиля» звернулася до експерта з питань східної Європи Німецького інституту міжнародної політики та безпеки Кая-Олафа Ланге. Він сказав: «Можна було побачити чергову спробу Польщі виконати роль адвоката України в Європейському союзі. Теж можна було помітити, що можливості польських депутатів тут обмежені. Питання, чому не було ухвалено запропонованої резолюції щодо України, треба розглядати в комплексі з питанням про те, що багато країн-членів ЄС ще побоюються претензій України на повноцінне членство. А переважна більшість європейських парламентаріїв поки що не бажають такого розвитку».
Інтенсивна дискусія щодо перспектив співпраці з Україною в Європейському парламенті відбувалася ще перед першим туром президентських виборів. І тоді, й зараз важко було не помітити, що більшість європейських парламентаріїв побоюються виводити співпрацю Брюсселя і Києва на новий рівень. Пан Ланге пояснює, чим спричинені ці побоювання: «Побоювання полягають у тому, що Україна перетвориться на другу Туреччину. Тобто, взаємини Брюссель – Київ наберуть певного автоматизму, коли вже Україні не вдасться відмовити в повноцінному членстві в Євросоюзі».
То чи варто польським депутатам у Європарламенті взагалі в таких умовах продовжувати свої зусилля у справі лобіювання українських інтересів? Пан Ланге переконаний, що так: «Нині завдання Польщі, як і решти країн-членів ЄС зі Східної Європи, полягає в тому, щоб нейтралізувати ці побоюювання. Для цього потрібно, з одного боку, продемонструвати привабливість України, довести, що вона є доречним партнером Європейського союзу. З другого боку, вони мають наголосити, що принаймні в найближчому майбутньому йтиметься лише про кооперативні зв’язки за межами членства».
Зрештою, цим і займаються польські політики – і не лише в Європарламенті, а й, зокрема, в рамках німецько-польської ініціативи підтримки України. Щоправда, кожен із партнерів має свої погляди на це питання, про що можна було прочитати в звіті варшавського Інституту громадських справ «Польща, Німеччина й Україна в Європі, що змінюється».