Катерина Медічі та інші
Хоч як би нам хотілося, замки та фортеці в Україні, на жаль, не оповиті флером таїни, пов’язаної з дуже відомими особами європейської історії. Щоправда, часто йдеться не про флер, а щось криваве...
Навіть той, хто поганенько засвоїв історію Європи у школі, пригадує, наприклад, ім’я Катерини Медічі, французької королеви. Її італійське прізвище не випадкове: вона і справді походить із родини флорентійських герцогів, яка надзвичайно впливала на політичне та економічне життя не лише середньовічної Італії, а й цілого Європейського континенту.
Катерина Медічі прожила 70 років (1519 -1589). Народилася у Флоренції, а померла в резиденції королів Франції Блуа. Саме вона, спершу як дружина Генріха ІІ, а потім матір синів-королів Франциска ІІ, Карла ІХ та Генріха ІІІ, фактично визначала державну політику в період їхнього правління. Катерина Медічі – одна з головних організаторів кривавої різанини – Варфоломіївської ночі (24 серпня 1572).
Та зараз мова про один із прекрасних замків Франції, що пов’язаний із Катериною Медічі. Це замок Шенонсо. Побудований він на річці Шер – упоперек її течії. Під замком можна пропливти, як під мостом. Елегантний, із вежами та високим дахом, він запам’ятовується своїм оригінальним місцерозташуванням. Здається, він постав із наших дитячих снів чи книги казок.
Про присутність Катерини Медічі нагадує, наприклад, її монограма на сволоках деяких залів: це два переплетені «С». Утім, не вона будувала замок, та й протягом сторіч у нього були різні власники. Тут вона мешкала спочатку зі своїм чоловіком Генріхом ІІ. А він згодом подарував Шенонсо своїй знаменитій фаворитці Діані де Пуатьє. До речі, є тут сад і Катерини Медічі, й Діани де Пуатьє – по різні боки від парадного входу. А після трагічної загибелі Генріха ІІ, передбаченої, до речі, Нострадамусом, Катерина змусила Діану повернути Шенонсо. Однак для відвідувачів повністю відтворена спочивальня Діани де Пуатьє, де є два величезні фламандські гобелени та коминок роботи знаменитого скульптора Жана Гужона. А ось бібліотека, спочивальня і зелений кабінет самої Катерини Медічі, що була регенткою королівства після загадкової смерті – поранення в око списом (на турнірі), незважаючи на позолочене забрало – свого чоловіка. Є також спочивальня п’яти королев. Названа так на честь двох доньок Катерини Медічі – королеви Марго та Єлизавети Французької, і невісток: Марії Стюарт (дружина Франциска ІІ), Єлизавети Австрійської (дружина Карла ІХ) та Луїзи Лотаринзької (дружина Генріха ІІІ). Звісно, всі п’ять королев не спали тут, як у гуртожитку. У спочивальні – єдине королівське ліжко з балдахіном. Окремо – спочивальня, котра запам’ятовується темним кольором стін і стелі, де обіграно мотив удовиних сліз і пояса. Тут відпочивала Біла королева: за звичаєм королівського двору, траурний одяг удови мав бути білим. А Луїза Лотаринзька, після вбивства її чоловіка 1589 року, мешкала в Шенонсо, заглибившись у молитви.
Усі галереї, пишні зали, дорогі полотна й гобелени – звісно, цікаві свідчення розкішного побуту. А також підтвердження того, що королеви теж плачуть. Та чи не захопливіше відвідати королівські кухні в підвалах замку. Під хрещатими склепіннями – сила-силенна сковорід і каструль, різноманітних ступок і плах для розробки туш. А ще – окремий міст, який вів безпосередньо до кухонь. Судна з припасами підходили до спеціальної платформи.
Королівське – справді з розмахом. Однак несмаку вони собі не дозволяли...