Шевченка і Драча читатимуть французькою
Минулого тижня у Французькому культурному центрі презентовано нову «Антологію української літератури» французькою. Солідне видання (1202 сторінки) підготувало наукове товариство ім. Тараса Шевченка в Європі за сприяння Українського міжнародного комітету з питань науки та культури при Національній академії наук України. А випустило унікальну працю видавництво ім. Олени Теліги. Такими виданнями нам, українцям, слід пишатися, адже це перша серйозна спроба прокласти стежку до франкомовного читача. Антологія охоплює великий період – від Княжої доби до сьогодення.
Історія створення книги цікава й неординарна. Ще 1998 року в Барселоні відомий письменник та політичний діяч Іван Драч за участю багатьох європейських літераторів провів дискусію про українську літературу, проблеми її розвитку. Чому жоден український письменник не удостоївся премії Нобеля? Адже маємо чудових поетів, драматургів, прозаїків. Відповідь знайшлася одразу – «українська література не перекладена на загальновживані мови, тому й невідома». Тоді й народився задум створити повноцінні антології української літератури французькою та англійською.
А до тієї, про яку йдеться, увійшли вже й наявні переклади – з антології української літератури до середини XIX століття М.Грушевського, уривки з якої 1928 року перевидало французькою одне брюссельське видавництво, та з видання 1967 року під редакцією М.Маслоу та М.Райса, що нині є бібліографічною рідкістю у Франції.
Нове видання під редакцією Мішеля Кадо, Еміля Круба, Аркадія Жуковського, Віктора Коптілова має чотири розділи: стародавні часи, відродження та українське бароко, національне відродження, сучасна література та критика. У першому розділі, приміром, вміщено уривки із стародавніх пам’яток – «Повісті временних літ» та «Слова о полку Ігоревім». У другому – полемічна література стосовно Брестської унії, твори Петра Могили, чудово відтворені козацькі думи та історія русів до 1769 року. У третьому – поезії та проза Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка, інших авторів. А в розділі, що репрезентує XX століття, – твори Стефаника, Винниченка, Тичини, Хвильового, Олеся, Маланюка, Довженка, Драча, Загребельного, Андруховича…
Варто зазначити, що переважають поетичні твори, найменше ж драматичних. Над перекладами на громадських засадах працювало більш як 50 перекладачів.