Мусимо жити за них
83 роки тому 17 листопада 1921 року Волинську групу Української Повстанської Армії чисельністю 800 чоловік, яку очолював Ю.Тютюнник, вщент розгромила кавалерійська бригада Г.Котовського.
Тоді в Україні вже була радянська влада. Щоб підняти проти неї повстання і повалити більшовицький режим, восени 1921 року із залишків армії УНР, інтернованої в Польщі, було сформовано так звану Українську Повстанську Армію. Вона поділялася на дві групи – Подільську і Волинську. Остання, перетнувши 4 листопада польсько-український кордон у районі Сарн, рушила на Київ. 7 листопада загону вдалося заволодіти Коростенем, але під натиском радянських військ українці змушені були відступити.
Пробираючись лісами до польського кордону, група Ю.Тютюнника поблизу с.Малі Миньки потрапила в оточення більшовиків. 359 полонених 21 листопада чекісти розстріляли у містечку Базар.
З того часу Базар чимало трагічного побачив на своєму віку. Внаслідок трагічних подій минулого століття: війн, голодоморів, аварії на Чорнобильській АЕС – колись багатолюдний Базар перетворився на маленьке село з бідними хатами і подвір’ями та убого вдягнутими і затурканими людьми.
На телеграфних стовпах – агітаційні листівки кандидата від влади, яка не дала жодної копійки на спорудження меморіального комплексу та впорядкування братських могил у Базарі. Вона вперто ігнорує дні пам’яті борців за Батьківщину і не визнає їх.
Приємно, що в наш нелегкий час є люди, які шанують рідну історію, пам’ятаючи як знаменні, так і трагічні її дати. Місяць тому біля входу до Меморіального комплексу встановили камінь, на якому викарбувано ім’я трагічно загиблого голови об’єднання колишніх українських вояків у Великій Британії Святомира Фостуна. Саме він п’ять років тому висунув пропозицію спорудити Меморіальний комплекс у Базарі, вклавши в нього багато зусиль та коштів.
Минулої неділі чимало прогресивної молоді, представники політичних та громадських організацій з’їхалися до Базару. Серед них – члени Товариства «Меморіал», Конгресу українських націоналістів, Об’єднання офіцерів України, партії УНР та УРП тощо. Вони поклали квіти до братських могил, священики відслужили панахиду.
Та головне вшанування українських патріотів має бути на виборчих дільницях, коли ми в пам’ять усіх захисників Вітчизни проголосуємо за ту Україну, за яку вони віддали життя.