Осінній фінал звів українців з турками

Матч року – вислів дещо пафосний, але цього разу доречний, як ніколи. По-перше, наші футболісти зіграють останній поєдинок календарного року, що й зазвичай передбачає підбиття підсумків. А по-друге, сьогоднішня зустріч особливо важлива з огляду на турнірну перспективу головної футбольної дружини країни.

Турки вимушені грати на перемогу

Жодному з учасників групових перегонів уникнути втрат не поталанило. Щоправда, з квартету головних фаворитів уже зазнали поразки тільки греки. Зважаючи на це, визначальної ваги набувають для кожного з них матчі в рідних стінах. Українці на своєму полі не переграли греків, а ті – турків, які, в свою чергу, спіткнулися на грузинах. І лише данці, задовольнившись нічиїми в домашніх зустрічах аж двічі, дещо випали із загального контексту. Зате компенсували непередбачені втрати впевненою гостьовою перемогою в Албанії, де вже зазнали фіаско чемпіони Європи. Це – передтуровий розклад, який надає виняткової важливості сьогоднішньому матчу в Стамбулі. Нічия – найбажаніший результат для конкурентів, оскільки відпускати у відрив будь-яку з команд аж вельми ризиковано. Бо турки в другому колі прийматимуть і греків, і данців, що створює для підопічних Ерсуна Янала сприятливі умови для переможного фінішу. А наша команда, крім турків, змагатиметься на своєму полі ще й з данцями. Натомість у греків і скандинавів другоколовий календар особливо складний. Утім, нічия в Стамбулі значною мірою задовольнить і команду Блохіна, в якої вже є чотири очки, завойовані на виїзді. Тож для турків іншого варіанту, ніж наступальна гра на перемогу, взагалі не існує. А отже, «жовто-блакитні» мають можливість для тактичного маневру, що в сучасному футболі ціниться понад усе.

Ласкаво просимо до… пекла

З турками українська «націоналка» змагалася двічі, й обидва рази – в гостях і на товариському рівні. Спогади, звісно, не дуже приємні, хоча й для розпачу підстав немає. Першотравневу прем’єру 1996 року в Самсуні наші футболісти програли з рахунком 2:3, і той матч увійшов до історії принаймні з двома цікавинками: по-перше, свій останній м’яч у жовто-блакитних строях забив лідер атак першої половини 90-х років минулого століття Гусейнов, а по-друге, відлік особистого стрілецького рахунку започаткував юний Шевченко. Тренував українців Сабо, а з нинішніх «збірників» у тій зустрічі, крім уже згадуваного Шевченка, не було жодного. (Якщо не згадувати «прогульника» Зотова, який якраз у Туреччині дебютував у головній команді країни). Друга зустріч більш пам’ятна, бо відбулася вже за часів Леоніда Буряка. Мова про ізмірський поєдинок, що датований 12 лютого 2003 року. Він завершився нульовою нічиєю, і результат, за великим рахунком, відповідав перебігу подій. «Бронзова» турецька команда, схоже, ще святкувала, а її наставник Шенол Гюнеш ніяк не міг наважитися на кадрову революцію, що вже давно наспіла. Ну, а Буряк експериментував із складом узагалі безжально. Проте в обох командах є безпосередні учасники ізмірського спарингу, тим паче, що кількість замін у ньому була необмеженою і тренери задіяли аж 37 футболістів. Увесь матч провели Рюшту, Бастюрк і Тунджай у турків, а також Несмачний – серед українців. Але, крім них, зіграли й інші: Коркмаз, Дениз, Ібрагим, Ніхат і Фатих Текке – за Туреччину та Шовковський, Радченко, Федоров, Дмитрулін, Шевченко, Воронін, Ротань і Гусин – за Україну. Тобто певний досвід змагань з турками в більшості вітчизняних «зірок» присутній. Інша річ, що матчі були товариськими і проходили на провінційних стадіонах. А на турнірні баталії наші сьогоднішні суперники, як правило, налаштовуються по-іншому і виходять на поле цілковито відмобілізованими. Це по-перше. А по-друге, грати за напівзаповнених ізмірських трибун одне, а на «вулкані» стамбульського стадіону – зовсім інше. Недарма стамбульці зустрічають гостей промовистими гаслами: «Ласкаво просимо до пекла!..» Щоправда, київських динамівців і наших легіонерів, що виступають в серії «А» та бундеслізі, вже й стамбульськими трибунами не настрахати…

Тбілісі також у центрі уваги

Сьогодні в другій відбірковій групі – повний ігровий день. Крім зустрічі в Стамбулі, відбудуться матчі грузинів з данцями та греків з казахами. Важко чекати на сенсацію в Греції: чемпіони Європи об’єктивно вищі за класом, ніж дебютанти європейської зони. Та й відступати синам Еллади вже нікуди: позаду в турнірній таблиці тільки Казахстан. Особливих змін серед підопічних Отто Рехагеля не передбачається. Навпаки, склад останнім часом стабілізувався: повернувся в стрій травмований римлянин Деллас, що додало звичної монолітності захисту, а також залікував ушкодження форвард Пападопулос, який пропустив поєдинок у Києві. Найсильніша тактична ланка греків – середня, за свідченням очевидців, у чудовій формі: компанію претендентові на «Золотий м’яч» Загоракису готові скласти шестеро майже рівноцінних напів-оборонців, і труднощі Рехагеля – в безпомилковості вибору, а не в його відсутності. Немає істотних змін і в казахстанській команді. Щоправда, з іншої причини: Сергій Тимофєєв по-збавлений широкого вибору. Викликає певний інтерес хіба що поява в основному складі трьох етнічних українців: Шевченко та Сергієнко представляють клуб «Жетису», а Остапенко – «Алмати». Всі вони – гравці атаки. А от у Грузії, де гостюватиме данська команда, як-то кажуть, можливі варіанти. По-перше, французькому фахівцеві Алену Жирессу таки вдалося навести лад у грузинській збірній, у чому ми мали нагоду переконатися, спостерігаючи за перебігом подій у львівській зустрічі. Грузини цього року спроможні конкурувати з будь-яким опонентом і довели це, зігравши внічию гостьовий матч з турками. Але по-друге, і це надзвичайно важлива подробиця, данці переважають грузинів за досвідом і за рівнем ігрової постави. Надто це стосується виїзної моделі команди Мортена Ольсена: скандинави, організовано та терпляче захищаються, чекаючи на слушний момент, і горе надмірно емоційному суперникові, який оголить тили в намаганні дотиснути гостей на їх половині поля… Данці привезли до Тбілісі всіх найкращих виконавців, за винятком дискваліфікованого Гронк’яєра та травмованих Гельвега й Лаурсена, і сповнені бажання реалізувати свій гостьовий план, щоб таки надолужити згаяне в домашніх зустрічах на старті турніру.