Будні і свята столичного телебачення
Учорашній день професійного свята радистів, телевізійників і зв’язківців у телерадіокомпанії (ТРК) «Київ» зовні не відрізнявся від попередніх днів. Так само співробітники йшли на роботу вздовж котлована, що залишився від будинку № 5-а на Хрещатику, до свого номера 5-в. Кипіла робота і в «мозковому центрі» на четвертому поверсі, де працюють журналісти, які готують передачі. Інженери чаклували в головній апаратній, в усіх апаратних відеомонтажу монтували плівки. До архіву носили касети, які вже пройшли ефір – вони на стелажах поповнювали доробок столичного телевізійного каналу, доповнюючи вже показані глядачам понад п’ять тисяч годин. Освітлювачі й оператори перевіряли своє складне господарство, готуючись до прямого ефіру. Знімальні групи одна за одною виїздили на оперативні завдання. Візажисти-гримери «пудрили носики» чарівним ведучим… Одне слово, йшла звичайна робота. Без зайвої метушні.
Не заради екскурсії
Генеральний директор ТРК «Київ» Валерій Ткачук зустрів нас гостинно. Ми вже давно знайомі, адже пересікаємося по роботі чи не щодня. І більше половини його підлеглих – теж знайомі. Знайомі вони, переконаний, і всім шанувальникам столичного телеканалу. Валерій Павлович блискуче веде «Теле-прес-клуби», що в ефірі по суботах і вівторках. Ось Марія Черченко – чарівна ведуча програми «МЕРіЯ». Серйозний в ефірі і зовсім інший поза ним Володимир Заманський. Усіх і перелічити важко. Але ми прийшли на ТРК не заради екскурсії. І не лише задля поздоровлень телевізійників зі святом. Адже столичне телебачення останнім часом набрало таких обертів, стало другом мільйонів телеглядачів. І не лише у Києві. Чому так сталося, ви не дізнаєтеся з передач ТРК «Київ», бо воно скромно мовчить про себе. А от від «Вечірнього Києва» Валерій Ткачук не приховував нічого і щиро відповідав на всі наші запитання.
Судити глядачам
Почали ми нашу розмову із прохання розповісти про перші кроки столичного телевізійного каналу.
– У серпні 1995 року в ефір вийшла наша перша програма, – згадує Валерій Павлович. – В інформаційному просторі з’явилася телерадіокомпанія «Київ». Починали з кількох годин мовлення разом з телекомпанією «ТЕТ» на одній частоті. Це, звичайно, було незручно. Та ось 25 грудня буде рік відтоді, як ми цілодобово мовимо на 30-му каналі без сусідів. Маємо близько 20 годин на добу власного ефірного продукту.
Які ми на сьогодні в ефірі, про це, звичайно, судити телеглядачам. Але дослідження, які проводить компанія «Джі-Ес-Кей» свідчать, що ТРК «Київ» впевнено тримається у центрі турнірної таблиці. Тобто серед 15 каналів, зокрема й потужних кабельних, ми посідаємо 5-7 місце. Журналістський колектив зробив те, чим можна пишатися.
– Це залежить і від якості передач, інтересу до них глядачів. Чим ви наповнюєте ефір?
– Наша сітка мовлення – це на 60 відсотків власний продукт. Таким відсотком не можуть похвалитися навіть найпотужніші телекомпанії. Коли б ми чітко йшли шляхом комерції, то, можливо, власного продукту було б менше. Але в самій ідеології і побудові нашої телекомпанії – завдання всебічно висвітлювати життя міста, діяльність столичної влади. Маємо розповідати міській громаді, що відбувається у школах, наукових закладах, що роблять 90 депутатів Київради. Для цього створено програму «МЕРіЯ». Інша трибуна для депутатів і всіх міських посадовців – програма «Дозвольте запитати». Скажімо, я запитую начальника Головного управління споживчого ринку та торгівлі, які сьогодні проблеми на ринку, торговельна стратегія у місті. Для цього існує й програма «Теле-прес-клуб», у якій висвітлюються й нагальніші проблеми міста. Програму «Знайти роботу», що виходить двічі на тиждень, готуємо спільно з Головним управлінням праці та зайнятості. Завдяки їй багато людей стали до праці. Нещодавно перед випуском новин уранці та ввечері почала виходити щоденна трихвилинка «Бережіть себе», де лікар радить, приміром, у якій послідовності слід приймати ліки, або які народні засоби запобігають захворюванню. Програма «Споживач» розповідає про те, що є на нашому ринку, дбає, щоб нікого не ошукали. «Чорний квадрат» висвітлює діяльність правозахисних органів. Скажіть, на яких каналах ви сьогодні знайдете програми і репортажі з Національної опери, театрів? А у нас є цілий блок культурно-мистецьких програм. Завважте, я назвав лише частину програм власного виробництва.
Канал об’єктивних новин
– Хто придумує нові передачі?
– Телебачення – це колективна творчість. Кожен журналіст може запропонувати свою авторську програму. Як це зробив Володимир Заманський. Такого формату передачі не було, це після нас з’явилися «Проте», «За те» тощо. А ми були першими. Але ж потрібен був і Заманський для такої передачі – журналіст, публіцист, який може донести ту чи іншу тему чи проблему своїми словами.
– Вам вдалося зібрати зірковий склад журналістів…
– У нашому колективі справді чимало талановитих. Скажімо, Олександр Денисенко, який представляє «Кіносалон», – заслужений діяч мистецтв України, режисер. Особливо я пишаюся творцями «Столичних телевізійних новин». Там можуть витримати темп тільки молоді, яким по 21-25 років. Це ті журналісти, які цілком самодостатні, професійні. У штаті працює близько 200 осіб, а з договірниками – 250.
– Ви можете назвати себе каналом чесних новин?
– Ні, не можу. Ми ототожнюємо себе з каналом об’єктивних новин. Я аж ніяк не боюся завищити собі оцінку. Адже наші новини дивляться не лише у Києві, у регіонах також. Як вам відомо, з 1 вересня ми поширюємо сигнал через супутник «Амос-2». Цей сигнал приймають понад 110 кабельних мереж по всій Україні і за кордоном. Нас дивиться практично вся Європа, Ізраїль, Арабські Емірати, Єгипет, США. Нещодавно до нас звернувся з проханням транслювати київські передачі Таллінн, який з-поміж інших каналів вибрав саме ТРК «Київ». Тож тепер нас дивляться 10 тисяч глядачів, яких об’єднує кабельна мережа Таллінна.
Головне – творчий потенціал
– А стратегію таку ми обрали ось чому. Про те, що робиться у столиці України, мають знати і в регіонах – Харкові, Донецьку, Одесі, Дніпропетровську, Львові… Щоб співставляли: тут ми робимо ось що, а дивіться, що роблять у Києві! Через те нішу муніципальної телекомпанії «Київ» ніхто не займе, жоден канал, як би він цього не хотів. Ми подаємо те, що діється у місті, інформуємо, що робить міська влада. Можливо, треба вдосконалювати форму, зміст інформації, але ж творчість – непроста справа. Її якість певною мірою залежить і від кількості вкладених у неї грошей. Адже телевиробництво – це те саме, що виробництво, скажімо, мобільних телефонів, цигарок чи листівок. І для того, щоб виробити достойний продукт, передусім треба мати добре, сучасне технічне оснащення. Але на першому місці – таки творчий потенціал, а вже потім – техніка, облаштовані робочі місця, достойна оплата праці. Коли у побудові цієї схеми є розрив – високоякісного продукту не буде.
– Міська влада, мабуть, теж добре це розуміє?
– Розуміння прийшло на десятому році існування нашої телекомпанії. Цього року ми серйозно технічно переоснащуємось. Матимемо сучасні студійну та ефірну апаратні, пересувну телевізійну станцію. Поповнюється парк відеокамер. Уже можна і оперативно працювати, і створювати нові програми, вести прямі трансляції. Пересувна телестанція буде найсучасніша – на 7 камер.
– Як ставитесь до того, що будинок на Хрещатику, 5-а, ваш «сусід», зруйновано?
– Жахливо! Розбирали його влітку, і дрібний пил від цього пошкодив основний парк наших відеомагнітофонів. Телевізійний відеомагнітофон – надзвичайно точна і складна техніка, він коштує близько 40 тисяч доларів. Коли в нього виходять із ладу голівки, міняти їх треба негайно: інакше плівку «жує», в кадрі проскакують іскри. А кожна голівка коштує до тисячі доларів. Ми їх поміняли, але кому поскаржишся? Як доведеш, що голівка «полетіла» через пил, який проникає крізь усі шпарини? І вікна були щільно зачинені, і мокрі ганчірки на них чіпляли – нічого не допомагало.
– Які нові програми з’являться найближчим часом?
– Цікавою і оригінальною буде новорічна програма. Гадаю, вона буде цікавішою, ніж на інших каналах.
...На завершення розмови генеральний директор провів нас по робочих приміщеннях, розповів про роботу всіх підрозділів. Ми вибачилися, що забрали у нього багато часу. «Інформація, тим більше позитивна, – завжди понад усе! – сказав Валерій Павлович. – Ваші читачі потребують її не менше, ніж наші телеглядачі. Тому я готовий приділити колегам стільки часу, скільки їм потрібно».