Свято демократії – для Погребинського

У день професійного свята телевізійників не хотілося б про це писати. Але пишу. Бо читатимете ви мої роздуми вже після свята. А згадую я вечірні телепередачі напередодні Дня працівників радіо, телебачення і зв’язку: позавчора, після дебатів кандидатів у президенти, провідні телеканали по-різному організували дискусії на тему цих дебатів.

Дискусія, на мою думку, вдалася лише проющенківському «5 каналу». До студії запросили навіть найголовнішого «штабіста» команди Януковича Сергія Тигипка. Він у прямому ефірі опонував заступникові керівника штабу Ющенка Анатолію Гриценку.

Про В’ячеслава Піховшека з «1+1» нема що говорити. Бо він сам за себе (хоч і здебільшого за Януковича) усе сказав. Тут дискусії не було, а лише монолог, так би мовити, однобокий «повчальний» коментар.

Скромно було й за п’ятикутним столом ICTV. Із Дмитром Кисельовим зустрівся лише один експерт – віце-прем’єр Дмитро Табачник. Однакові в обох були не лише імена…Найбільше гостей зібралося в прямому ефірі УТ-1. Говорили вони найдовше, більш ніж годину. Близько десяти народних депутатів, кілька політологів і соціологів на чолі з Михайлом Погребинським у ролі ведучого розповідали про свої враження від дебатів. По черзі, за списком… вони хвалили виступ лише одного з канидатів, засуджували іншого. Тож дискусії не було. Мене не здивував вибір ведучого (професійні журналісти, вочевидь, пішли готуватися до свого свята), більше вразив добір «експертів». Це ж треба було так ретельно їх відібрати!? Аби жодного «зайвого» слова! Найбільше було депутатів із фракції «Регіони України», однопартійців Януковича. Представників «Нашої України» – жодного. Дарма, що ця фракція найчисленніша у ВР. Прийшли посланці й інших фракцій. А саме – лідери парламентських угруповань, що, на відміну від багатьох інших, і досі зберегли вірність екс-більшості, рештки колись гучного ПУКу. «Опозицію» представляв лише Георгій Крючков, єдиний із комуністів-депутатів, який публічно нещодавно розхвалив досягнення уряду Януковича. Позапарламентську опозицію уособлювали за столом Наталя Вітренко і Володимир Марченко із ПСПУ – партії, яка підтримала в другому турі провладного кандидата. Крім Вітренко, інших екс-кандидатів не було. Ні Мороза, ні Кінаха. А хотілося почути і їхню думку. Не тому, що вони підтримали Ющенка. А тому, що їм за цим столом теж дорікали, заочно. Ну хоч би для годиться посадили за стіл одного із семи екс-кандидатів, які заявляють, що підтримують Ющенка. Бодай того ж Козака.

На кутку стола біля прогресивних соціалістів сидів Тарас Чорновіл. Тут його представляли не радником Януковича, а представником групи «Центр». Десятеро з шістнадцятьох «центровиків» підтримали Ющенка, а за них «слово мав» лише Чорновіл! Івана Кураса на екрані теж підписали «скорочено»: віце-президент Академії наук. Жодного слова про членство у фракції «Регіони України», жодного слова про його активність у провладних штабах. Мовляв, науковців представляє.

Політологів і соціологів теж, схоже, добирали прискіпливо. Один – активіст штабу Януковича, другий – книжку написав проти Ющенка, інші – оприлюднили рейтинги з лідерством провладного кандидата…

«Вибачте, що не представлені всі точки зору. Мені казали, що запрошували представників інших політичних сил, але вони не прийшли», – виправдався наприкінці Михайло Погребинський. І назвав той день «святом демократії»: мовляв, кандидатські дебати були «відкритими». Та підсумки чомусь «закритими» вийшли.

Я не про «Підсумки» – телепередачу «Ери». Хоча тут теж було мало дискусійного. До студії завітали чомусь лише Микола Томенко з «Нашої України» та соціалісти Юрій Луценко і Валентина Семенюк. Оцінки теж вийшли однобокими, бо не було симпатиків Януковича. Заспокоює одне – останні досхочу годиною раніше наговорилися. На тій же, до речі, «телевізійній кнопці». Може, це і справедливо. Може, «Ера» таким чином вирішила збалансувати оприлюднення різних думок і позицій. Добре, що хоч такою є свобода слова на нашому телебаченні. У кожного своя, на жаль…