Найпершим став Лучкевич

Інцидент з донбасівським тріо не перший навіть за новітніх часів. Одинадцять років тому набула широкого розголосу так звана справа Лучкевича (на знімку). Молодого напівоборонця запорізького «Металурга» дискваліфікували і вивели зі складу молодіжної збірної країни через відмову прибути на тренувальний збір очолюваної Володимиром Мунтяном представницької команди. Тоді подейкували, що хлопця просто не відпустив клуб, але Лучкевич у цьому не зізнався. Для вихованця херсонського футболу все скінчилося добре: він доволі швидко повернувся до гри і навіть пробився до складу національної дружини, кандидатом до якої вважався й на час інциденту. 1996 року Лучкевич узяв участь у світовій прем’єрі «жовто-блакитних» і правдою та вірою й досі служить українському футболові. Значно гірше склалася доля Володимира Шарана: червень 1993 року, на загальну думку, став переломним у його футбольній долі. Напередодні виїзду до Хорватії з національною командою, Шаран «загуляв» у рідному Львові, й був відрахований Олегом Базилевичем. Тодішньому динамівцеві загрожувала тривала дискваліфікація, уникнути якої поталанило завдяки втручанню клубного керівництва. Проте довіру тренерів здібний спортсмен уже втратив і невдовзі змушений був розпрощатися зі столичним грандом… І найсвіжіший приклад: Олександр Співак, вихованець донецького футболу, відомий за виступами в «Чорноморці», «Шахтарі» та в російських клубах, проігнорував виклик Олега Блохіна. Подейкують, що успішного напівоборонця пітерського «Зеніта» образив Леонід Буряк, який не вельми довіряв йому. Та й «Зеніт» неохоче відпускав українця до рідної збірної… Де правда, а де звичайнісінькі вигадки, судити важко. В усякому разі, Блохін вирішив однозначно: силоміць тягнути футболіста під жовто-блакитний прапор не варто. І, судячи з усього, мав слушність.