Зваримо борщику не в полив’янім горщику

Правду кажуть, що у кожної господині свій смак борщу: у кого кисліший, а в кого – солодший, чи, навпаки, так наперчений, що аж у роті пашить…

Замість баняка – кружку

Різні борщі їла я, адже мої журналістські стежки стелилися по придніпровських степах, бувала на Поділлі, у Таврії, на Буковині і Закарпатті… Але такого борщу, який варила моя бабуся, ніде не куштувала. Ні, вона не вважала себе неперевершеною ґаздинею – просто готувала страви у глиняних горщиках і в печі. Ото була смакота! Наразі хіба що моя старенька мама може побалувати мене таким делікатесом. І все одно він не такий, як у бабці.

Нині і у моїй столичній квартирі булькають на плиті борщі у каструлі. Звісно ж, в емальованій, бо полив’яні горщики не пристосовані до сучасних газових чи електричних конфорок, вони скоріше годяться для духовки. Хвалити Бога, нині досить великий вибір кухонного арсеналу: алюмінієві, нержавіючі, емальовані, скляні каструлі й каструльки, чайники, сковорідки. Аби лиш гроші були…

Якось до мене в гості приїхала мама і пішла до господарчого магазину, хотіла обновити своє кухонне начиння. Але повернулася лиш з невеличкою емальованою кружкою.
– Думала купити баняка, а грошей вистачило лишень на кружечку, – мовила розчаровано. – Либонь, доведеться просити сусіда, щоб «полатав» мого старенького. У ньому так зручно варити картоплю для свиней. Може, з наступної пенсії дозволю собі таку розкіш, – і розсміялася.

Асортимент посуду нині радує око. Інколи можна просто насолоджуватися красивими наборами каструль, чайниками – яскраві, з візерунками, зручні, гігієнічні. Хоч і коштують немалих грошей. Наприклад. Набір із трьох каструль коштує 75 – 200 гривень. За бажання можна окремо купити: літрова вартістю 20 гривень, півторалітрова – 25 – 30 гривень. Добре, якщо у домі є посуд великої ємкості (на 5 л чи 10 л). У ньому добре солити на зиму помідори, капусту, огірки. Коштують відрові каструлі в межах 30 гривень.

Не обійтися у домашньому господарстві й без звичного алюмінієвого посуду, що донедавна вважався порівняно дешевим. Нині на скромній «солдатській кружці» висить цінник – 6 гривень, літрова каструлька з ручкою – 18, тринадцятилітрова – 63 гривні, сковорідка – 20 гривень.

Деякі господині надають перевагу посуду із нержавіючої сталі, який теж влітає в гарну копієчку: найскромніший імпортний комплект із півдесятка каструль – від 150 гривень, аналогічний вітчизняний товар дешевший: 35 – 90 гривень за одну річ. Але і такий посуд – уже вчорашній день. Наразі в моді (!) каструлі й сковороди, які, так би мовити, піклуються про господарок: з товстим дном. У них можна сміливо готувати страву без води, олії, жиру, і головне, вона не пригорить. Дива та й годі! І хваталки не потрібні, бо ручки не нагріваються. Не посуд, а справжня казка! І коштує він ого-го (!) – близько тисячі гривень. Щоправда, одна моя знайома придбала таку каструлю й розчарувалася: борщ у ній не такий смачний, як у емальованій. Навіщо ж тоді купувати таку дорогу річ? Хіба що як прикрасу для дорогих кухонних меблів.

Яєшня без шкварки

По телевізору так гарно рекламують сковорідку імпортного виробництва, на якій яйце смажиться без шкварки сала й не пригорає, що я теж, було, спокусилася на таку дивну річ. Зайшла до магазину господарчих товарів, що неподалік мого дому, роздивилася омріяну пательню й… назад сховала гроші у кишеню. Бо, як пояснила мені продавець відділу посуду Ольга Сергіївна, сковорідка за 100 гривень – то омана і не більше. Справжні дива можна очікувати від тієї, яка коштує близько 300 гривень. Але, як свідчить інструкція, вона – недовговічна, розрахована на експлуатацію впродовж п’яти років і не більше. Ця річ досить делікатна – боїться найменших подряпин, до неї треба мати ще дерев’яну ложку. А моя ж старенька чавунна служить вже, певно, років 20, а коли добре вичищу, то блищить так, наче щойно з полиці магазину. Отож, 400 гривень залишилося у кишені. Добре це чи ні?..

Пригадую, як я вперше побачила у своєї родички сковорідку із вогнетривкого скла. Коли вона ставила її на конфорку, у мене аж дух перехопило. «Що ви робите, вона зараз трісне?!» – вигукнула я. Тітка зиркнула на мене, усміхнулася й зробила більший вогонь на плиті, мовляв, бачиш, яка я чарівниця. Тепер такий посуд – не дивина. Гігієнічний, довго зберігає тепло, легко миється сучасними миючими засобами. Єдине, що для нього не підходить, то це металева щітка для миття, яка може пошкрябати скло. І ще: у нагріту ємність не рекомендується лити холодну воду, чи класти холодні продукти, бо трісне. Скло є скло – якщо впаде, то розіб’ється. У магазині таку річ можна купити за 30-40 гривень, набір – за 50-60, казанок коштує 128 гривень.

Красива річ, звісно, не буває дешевою. Хто ж нині купує оті дзеркальні каструлі, чудо-сковорідки, чайники із свистком?

– Переважно, люди середнього віку та молодь, – пояснила Ольга Сергіївна. – Хто для подарунка, хто для нової квартири. Згодьтеся, із закопченою чавунною сковородою переселятися у новопридбане помешкання не вельми приємно.

– А пенсіонери часто роздивляються полиці вашої секції?

– Заходять і навіть дещо купують, здебільшого, одну каструльку, один чайник, кружку. Бо ж кухонний посуд, навіть найякісніший, – не вічний.

Каструльки для диво-печі

Багато господинь мають нині на кухні мікрохвильові печі, в яких за мить розігріються холодний борщ, каша, котлети. Для них є спеціальний посуд, який, як і сама піч, недешево коштує. Власне, у мікрохвильовку можна поставити і каструльку із вогнетривкого скла. Хоча є чимало посуду, спеціально розробленого для такої печі із фарфору, фаянсу, кераміки, глини, синтетичних матеріалів. Практично весь посуд із сталі, заліза і міді непридатний для використання у ній, тому що їжа залишається холодною (матеріал не пропускає мікрохвиль). Щоб визначити, чи годиться ємність для такої печі, досить помістити порожню посудину у піч, яку ввімкнути на 20 сек. на найбільшу потужність. Якщо посудина не нагрілася, сміливо користуйтеся нею, якщо ж, навпаки, дно гаряче, – відставляйте вбік, бо вона годиться лише для плити.

Не варто ставити у мікрохвильовку мисочки із металевим оздобленням чи позолоченими краями, бо може з’явитися електрична іскра. Те ж саме стосується тарілок із свинцевого кришталю і кераміки з металевою глазур’ю. Надщерблений посуд під дією пари може розколотися.

Дехто розігріває продукти безпосередньо у паперовій, картонній упаковці. Звісно ж, недовго: мить – і готово. Суп, борщ, м’ясо найліпше готувати у глиняних горщиках, у них же можна подавати страву до столу. Але перед використанням їх рекомендується змочити водою.

І, нарешті, – спеціальний пластмасовий посуд, який може витримувати температуру від -400 до + 2300 . До нього додається дві кришки, одна з яких використовується для приготування їжі, а друга щільно закриває посудину для подальшого замороження. Таким чином, не доводиться страву перекладати в іншу тарілку чи каструльку.

Пластмасовий посуд легко мити.

Дуже важливо також, якої форми посуд у мікрохвильовці. Чому? Виявляється, що квадратні ємності гірші, ніж круглі та овальні, бо квадратні форми нерівномірно розподіляють мікрохвилі, вони концентруються у кутках, і їжу треба постійно помішувати. А найкраще використовувати плоский посуд великого об’єму.

Втім, є прихильники і противники мікрохвильових печей. То вже інша справа, як кажуть, кожен живе своїм життям.