Добре, коли зброя мовчить

Двічі Герою Соціалістичної Праці, лауреату Державних премій СРСР, доктору технічних наук Михайлові Тимофійовичу Калашникову – 85. Ім’я цього конструктора стрілецької зброї відомо всьому світові, бо нині на планеті понад 100 мільйонів автоматів АК-47, АК-74, АКМ, АКМС, кулеметів РПК і ПК, снайперських ґвинтівок, вироблених у СРСР та у 18 інших країнах, які придбали ліцензії на їх виготовлення.

Особисто мені протягом трьох років довелося служити строкову на державному кордоні з модернізованим автоматом Калашникова, майже два з половиною роки я працював заступником начальника прикордонної застави та навчав воїнів користуватися цією зброєю. І ніколи не чув слів невдоволення, нарікань на «калаша». А й справді, чого ж бути невдоволеним: віддача у плече під час стрільби – майже непомітна, кучність – чудова, працює «машина» бездоганно, хоч у піску її виваляй, хоч у морській солоній воді полощи, неповне складання – 30 секунд із зав’язаними очима.

Знаю, що Михайла Тимофійовича завжди цікавила думка про його зброю тих, кому доводилося нею користуватися. Він охоче вислуховував і брав до уваги поради військовослужбовців. Щоб отримати такі поради, йому доводилося регулярно перебувати в частинах і підрозділах, де винахідник не тільки розмовляв із солдатами, сержантами, офіцерами, а й сам брав участь у заняттях з бойової підготовки, у виконанні службових завдань.

Тож, коли він улітку 1979 року приїхав до Києва, мені разом з іншими офіцерами управління Західного прикордонного округу довелося слухати його чудову лекцію, після якої генералітет дозволив мені, тоді кореспондентові газети «Советский пограничник», поставити відомому зброяреві кілька запитань. Калашников дуже невимушено відповів на них, а наостанок на моє прохання написав на клаптику паперу свої побажання воїнам – газета надрукувала його автограф разом із моїм звітом про цю подію.

У кожному прикордонному загоні нашого округу був іменний автомат конструктора, який щороку вручали найкращому солдатові частини. А до Львова Михайло Тимофійович їздив кілька разів і вручав іменну зброю особисто.

Нині воїни українських Збройних сил, теж озброєні автоматами і кулеметами системи Калашникова. Дуже надійна і нескладна у використанні зброя, вважають хлопці. І сьогодні вони вітають конструктора, який став ознакою цілої епохи, із 85-річчям і бажають Михайлові Тимофійовичу міцного здоров’я і довгих літ, бо ж і він сам, за його словами, хоче дожити до того часу, коли людям уже не знадобиться зброя. До привітань і добрих побажань на адресу зброяра приєднуються всі ті, для кого свого часу «калаш» теж був вірним і надійним товаришем.