Під вінець у кросівках

Першими ластівками у нас були темно-сині тапочки із синтетичної замші, на гумовій підошві, з трьома білими смужками збоку й трилисником на п’ятці. На початку 80-х їх носили піжони-щасливчики. Таке взуття можна було придбати хіба що у фарцовщиків, чи привезти з-за кордону. Як усе імпортне, воно діставалося здебільшого синочкам та донечкам великих начальників. Та й коштувало надто дорого.

Трохи пізніше кросівки стали з’являтися на прилавках наших магазинів та ринках і правили за них захмарні гроші. Але молодь інколи сиділа на чаї та сухарях, тільки б придбати таку модну річ. Мій сусід Микола, який надумав одружитися, купив, як належить, чорний костюм, білу сорочку, чорну краватку і… білі кросівки. До вінця парубок ішов таким франтом, що все село задивлялося. У нареченої на ногах, правда, були білі туфельки, хоча вже тоді дівчата теж носили кросівки з капроновими панчохами.

Якось, переглядаючи старі фотографії, їхні діти знайшли весільну світлину батьків – Миколи та Галі. Ото реготали! Нові часи диктують нову моду. Хтозна, може, колись мої правнуки теж тішитимуться, дивлячись на фотографії моєї юності?..