А в кирзових чоботях зручніше?
За вікном – пізня осінь, ніби не сезон, аби вести мову про кросівки. Годилося б подумати про теплі черевики чи навіть чоботи. Та кросівки, попри все, не сходять з порядку денного. Придивіться уважно, й самі в цьому переконаєтеся. Чому кияни люблять або ж, навпаки, не люблять таке взуття? Ось як вони це пояснюють.
Анатолій, студент торгово-економічного університету:
– Змалку люблю кросівки, тому що вони зручні й модні. У них можна ходити скрізь – на лекції, молодіжну вечірку, ринок, у дощ і в спеку. Залюбки взуваю їх, коли вирушаю в дорогу. У поході, під час екскурсії це незамінна річ.
Наразі в мене дві пари кросівок: осінні й літні. І хоча на градуснику буває за +200С, у них легко, до того ж вони пасують до джинсів і до шортів. Літню модель придбав торік у кінці серпня під час розпродажу і заплатив всього 200 гривень – вдвічі дешевше, ніж вони коштували навесні.
Катя, одинадцятикласниця:
– Кросівки – суперове взуття. А коли вони до того ж фірмові і з останньої модної колекції! Маю у своєму гардеробі аж чотири пари. Останню, осінню, мені купила мама у фірмовому магазині. Таких ще ні в кого в нашому класі немає. Коричневі, з довгими халявками, на тонкій підошві. Їх можна носити під джинси, і до спідниці вони пасують. Звичайно, є у мене і модельні туфлі, але їх я взуваю рідше – коли йду до театру, на концерт чи на урочисте свято.
Валерій, водій-дальнобійник:
– Маю кросівки, на роботу в них не ходжу. Як на мене, це взуття більше для молоді, ніж для таких, як я. Мій син нічого, окрім кросівок, не визнає. Я зручніше себе почуваю у шкіряних туфлях.
Тамара Володимирівна, багатодітна мама:
– У нашій шафі для взуття чого-чого, а кросівок достатньо. Старші виростають із них – дістаються меншим. Намагаємося купувати дорожчі, бо вони міцніші. Якось на Троєщинському ринку придбали старшому синові- десятикласнику китайські за 70 гривень. І місяць не походив – після першого дощу розповзлися. Тому стараємося вибирати добротніші. У мене четверо синів, і всі люблять футбол. Кросівки для них якраз те, що потрібно.
Ангеліна Прокопівна, пенсіонерка:
– Хто це придумав ті кросівки? Мій онук Владик їх носить, не знімаючи. І як роззується у квартирі, то такий сморід, з хати тікай. Відразу виставляю їх на балкон. Моя молодість пройшла у кирзових чоботях. А чоловік мій весь вік у них проходив: зимою й літом носив, бо хромові не було за що купити. Але смороду у хаті ніколи такого не було.
Артемко, першокласник:
– Люблю кросівки за те, що у них зручно: можна у футбол грати і по деревах лазити. Прикро, що в них не пускають до школи, тому моя мама купила мені туфлі – дуже красиві.