Зграя довжиною 380 кілометрів

Дев’яносто років тому в зоопарку Цинциннаті помер останній мандрівний голуб. Це була самка на ім’я Марта – єдиний представник колись найчисельнішого виду птахів.

Популяція мандрівного голуба налічувала, за оцінками орнітологів, п’ять мільярдів особин. Мешкав цей птах переважно у Північній Америці. 1810 року у штаті Кентуккі  спостерігали за зграєю мандрівних голубів, що була шириною півтора, а довжиною – 380 кілометрів. Коли в небі з’являлися зграї цих птахів, наставала пітьма. Сідаючи на дерева, вони своєю вагою обламували навіть товсті гілки. Масове полювання на голубів розпочалося, коли люди  спробували їхнє м’ясо, яке, як з’ясувалося, дуже смачне. 1879 року лише у штаті Мічіган з’їли один мільярд птахів. А за кілька десятиріч мандрівного голуба було повністю винищено.

Цей вид мав значний критичний розмір популяції. Тобто інстинкт гніздування прокидався у птахів лише у величезних скупченнях. Для виживання мандрівних голубів потрібні були мільйони пар, а взяли їх під охорону тоді, коли залишилося лише кілька тисяч.

Цікаво, що в Україні також жив схожий вид пернатих: птах баранець теж перестав відтворюватися через невелику чисельність виду.

Залишилися лише на гербі

 

Додо – один із найлегендарніших птахів світу. Перший опис дронта (наукова назва додо) з’явився 1598 року, коли люди оселилися на острові Маврикій в Індійському океані.

Додо не літав, але мав маленькі крила, практично втрачені  у процесі еволюції. Дорослий птах важив 20-25 кілограмів. Додо не вміли ані добре літати, ані бігати, натомість були надзвичайно добрими та смішними створіннями. Художники так захоплювалися додо, що виник навіть особливий вид живопису – «дронтопис». Мореплавці ж швидко зрозуміли, що беззахисні додо – смачна їжа. Достатньо було трьох птахів, аби нагодувати команду цілого корабля. Екзотичних додо навіть намагалися привезти до Європи, але вони не витримували довгої подорожі. Найстрашнішими ж ворогами птахів стали завезені тими ж мореплавцями на Маврикій собаки, свині, кози, пацюки, кролі, коти, мангусти, бо вони поїдали яйця дронтів. В останнє про живого додо згадується 1681 року. Тобто менше ніж за сто років цього виду птахів на земній кулі не стало. Його зображення нині можна побачити на гербі острова Маврикій або емблемі зоопарку письменника-натураліста Джеральда Даррела.